Мендришора Олександр Васильович народився 29 травня 1980 року в селищі Берегомет Вижницького району
Мендришора Олександр Васильович народився 29 травня 1980 року в селищі Берегомет Вижницького району. Тут минуло його дитинство, тут він здобув середню освіту, закінчивши Берегометський ліцей № 1. Вчителі та однокласники згадують його, як відповідальну та добру людину.
Після проходження строкової служби в лавах Збройних Сил України Олександр розпочав свій трудовий шлях. Багато років він працював у торговельній мережі «Епіцентр», де здобув повагу колег завдяки сумлінності та професіоналізму.
У 2007 році Олександр створив сім'ю. Разом із дружиною Олександрою проживали у Чернівцях, виховуючи доньку Богдану, яка була для батька найбільшою гордістю та радістю. Він був надійною опорою для батьків – Ольги Василівни та Василя Петровича, люблячим чоловіком та турботливим татом.
Для друзів та близьких Олександр завжди був особливою людиною. Його щира посмішка та невичерпна енергія здатні були розрадити у найважчі хвилини. Він був справжньою «душею компанії» - людиною, навколо якої завжди панувала атмосфера тепла та єдності. Друзі поважали його за чесність, надійність та добре серце.
У 2023 році Олександр приєднався до лав 37-ї окремої бригади морської піхоти. Як матрос-навідник, він виконував найскладніші завдання на найгарячіших ділянках фронту. Саме побратими на передовій дали Олександру позивний «Оптиміст». Це ім'я стало його другим «Я» на війні. Навіть у пеклі боїв Олександр зберігав віру в перемогу та підтримував дух товаришів. Разом із побратимами він мужньо тримав плацдарм у Кринках на лівому березі Херсонщини. У надлюдських умовах, під постійними обстрілами, він виявляв незламність і справжній характер морського піхотинця, ставши для багатьох прикладом відваги.
Життя Героя обірвалося 21 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Старомайорське Волноваського району Донецької області. Він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, своїй родині та народу України. Олександр Васильович Мендришора повернувся додому «На щиті», залишивши по собі світлу пам'ять та невимовний біль.
