A A A K K K
для людей із порушенням зору
Берегометська громада
Чернівецька область, Вижницький район

ГАЛЕРЕЯ ПАМ'ЯТІ

Багіров Аслан Фархадович, 1977  р.н.,  солдат, Учасник АТО.  Народився  09.05.1977 року в с.Роздольне  Надеждінського району Приморського краю Російської Федерації.Навчався в Лукавецькій середній школі. Після закінчення школи  навчався в Чернівецькому професійно-технічному училищі, де здобув професію  електрика . Згодом працював зварювальником. Проживав з  сім’єю в  с. Лукавці Вижницького району .  Загинув  Аслан Фархадович  21.06.2022 року  в с. Миколаївка Сєвєродонецького району Луганської області.  Аслан був порядною і доброю людиною, люблячим сином, батьком, братом, є прикладом героїзму і патріотизму для кожного з нас, для прийдешніх поколінь.

Багіров Аслан Фархадович, 1977  р.н.,  солдат, Учасник АТО.

Народився  09.05.1977 року в с.Роздольне  Надеждінського району Приморського краю Російської Федерації.Навчався в Лукавецькій середній школі. Після закінчення школи  навчався в Чернівецькому професійно-технічному училищі, де здобув професію електрика. Згодом працював зварювальником. Проживав з  сім’єю в  с. Лукавці Вижницького району. Загинув  Аслан Фархадович  21.06.2022 року  в с. Миколаївка Сєвєродонецького району Луганської області. Аслан був порядною і доброю людиною, люблячим сином, батьком, братом, є прикладом героїзму і патріотизму для кожного з нас, для прийдешніх поколінь.

Фото без опису

Бледнюк Сергій Євгенович, солдат.

Народився 13.12.1972  року в селі  Маяки Біляєвського району Одеської області. Проживав з сім’єю в селищі Берегомет. Згодом  служба в Збройних силах України. Загинув  12.11.2022 року   під час бою в районі населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області. Добрий і світлий спомин про загиблого Захисника  залишиться в  пам’яті дружини, дітей, побратимів, усіх, хто знав його, любив та шанував.

Вічна  пам’ять  Захиснику! Герої не вмирають!

Боднарашек Ілля Танасійович, 30.07.1966 року народження,  солдат. Народився в смт.Берегомет  Вижницького району Чернівецької області. Навчався в  Берегометській ЗОШ №2 . Згодом вступив до Хотинського сільськогосподарського технікуму. Після його закінчення одружився. З  дружиною виховали  троє дітей. Працював  у свій час в колгоспі «Більшовик». З початку повномасштабного вторгнення вступив до лав місцевої територіальної оборони в смт.Берегомет Вижницького району Чернівецької області. Загинув  19.02.2023  року  під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Невське Сватівського району Луганської області.  В цю гірку мить поділяємо горе  разом з дружиною, дітьми, внуками, братом, близькими, побратимами,  схиляємо голови в глибокій скорботі. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Вічна памʼять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас. Слава Україні! Героям Слава!

Боднарашек Ілля Танасійович, 30.07.1966 року народження, солдат.

Народився в смт.Берегомет, Вижницького району, Чернівецької області. Навчався в Берегометській ЗОШ №2. Згодом вступив до Хотинського сільськогосподарського технікуму. Після його закінчення одружився. З  дружиною виховали  троє дітей. Працював  у свій час в колгоспі «Більшовик». З початку повномасштабного вторгнення вступив до лав місцевої територіальної оборони в смт.Берегомет Вижницького району Чернівецької області. Загинув  19.02.2023  року  під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Невське Сватівського району Луганської області.  В цю гірку мить поділяємо горе  разом з дружиною, дітьми, внуками, братом, близькими, побратимами,  схиляємо голови в глибокій скорботі. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Вічна памʼять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас.

Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Борсук Валерій Юрійовичич, 1980 р.н., старший сержант, учасник АТО.

Народився 23.11.1980 року в селі  Мигове, Вижницького району Чернівецької  області. Закінчив Мигівську середню школу. Працював в ДП «Берегометське лісомисливське господарство». Загинув  24.07.2022 року в с.Верхній Салтів  Чугуївського району Харківськогої області. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Вічна пам’ять і  слава українському воїну, який захищав Батьківщину та  кожного з нас.

Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Ботвінко Ігор Анатолійович, 28.05.1995 року народження, солдат.

Навчався в Берегометській ЗОШ №3, Вижницького району, Чернівецької  області. Після  8-го класу  вступив  у  Чернівецький військовий ліцей. Загинув  29.11.2022 року в зоні проведення бойових дій. У загиблого Захисника  залишилися в скорботі матір, брат. Нехай  світла пам’ять про Захисника назавжди залишиться в серцях близьких, а Бог подарує йому вічне життя та спокій.

Вічна пам’ять Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Бужора Іван Петрович, головний сержант, учасник АТО.

Народився 31.07.1982 року в селищі Берегомет, Вижницького району, Чернівецької області. Навчався в Берегометській ЗОШ №1. Далі служба в Збройних силах України, одружився. Проживав з сім’єю в смт. Кути, Косівського району, Івано-Франківської області. З 04.09.2014 р. по 22.09.2015 р. проходив службу в зоні АТО. З початку повномасштабного вторгнення добровільно вступив до лав місцевої територіальної оборони. Захищав незалежність та територіальну цілісність нашої держави, захищав кордони від ворога. 

У березні 2022 року його підрозділ відправили у зону бойових дій. Служив головним сержантом, командиром зенітного артилерійського відділення зенітно-ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки 93 окремого батальйону ТрО 107 окремої бригади. Захищав Полтавську, Сумську, Харківську, Донецьку області, відтак — Луганську. 

Іван Петрович нагороджений відзнакою Президента України «ЗА УЧАСТЬ В АНТИТЕРОРИСТИЧНІЙ ОПЕРАЦІЇ» та іншими нагородами.

Загинув 11 січня 2023 року внаслідок танкового обстрілу противника. У загиблого Захисника  залишилися в скорботі дружина, син, матір, брат, сестра. Вічна  пам’ять про Захисника  рідної землі, справжнього Героя України, який назавжди залишиться в наших серцях!

Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Візер Ілля Миколайович, 25.07.1984 року народження, рядовий.

Народився в с.Лукавці,  Вижницького району, Чернівецької області. Навчався в  Лукавецькій середній школі. Згодом створив сім’ю. Виховував разом з дружиною двох малолітній дітей. З початку повномасштабного вторгнення російської федерації вступив  добровольцем  до проходження військової служби в зоні бойових дій на території України. Загинув 18 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання в результаті мінометного обстілу поблизу населеного  пункту  Невське Сватівського району Луганської області. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Вічна памʼять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас.

Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

 

Гаджа Володимир Валерійович,  08.04.1998   року народження,  солдат.

Народився в с.Вовчинець, Вижницького району, Чернівецької області. Навчався в Вовчинецькій середній школі. Після закінчення 9 класу Вовчинецької школи вступив  до Чернівецького Політехнічного  коледжу. Згодом працював у групі швидкового реагування підрозділу охорони «Тигр», де працював кілька років, володів відмінними фізичними якостями, був нагороджений  кілька разів відзнакою. З початку повномасштабного вторгнення з боку російської федерації  записався добровольцем до  місцевої територіальної оборони в Берегометській територіальній громаді. А згодом воював в гарячих точках, мужньо захищаючи свою Батьківщину та кожного з нас. Завжди вірив у Перемогу, був відважним і сміливим воїном. Рятуючи побратима, героїчно загинув від кулі снайпера  02 лютого 2023 року  поблизу населеного пункту  Невське Сватівського району Луганської області. В цю гірку мить поділяємо горе  разом з батьками, сестрою,  близькими, побратимами, схиляємо голови в глибокій скорботі. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Вічна памʼять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас.

Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Граб Анатолій Іванович, солдат.

Народився  21.01.1984 року в селищі Берегомет, Вижницького району, Чернівецької області. Навчався в Берегометській  середній школі №1. До початку збройної агресії російської федерації  проживав в селищі Берегомет з матір'ю та братом. Загинув 03.01.2023 року   внаслідок артилерійського обстрілу противника поблизу населеного пункту Торське, Краматорського району, Донецької області. Вічна пам'ять Захиснику рідної землі, справжнього Героя України, який назавжди залишиться в наших серцях!.

Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Іпатій Іван Юрійович,  солдат.

Народився 11.02.1990 року в селі  Лукавці,  Вижницького району,Чернівецької  області. Навчався в Лукавецькій  середній школі. Загинув  21.09.2022 року   під час бойових дій поблизу населеного пункту Шахтарське Волноваського району Донецької області. У загиблого Захисника залишилися батько, мати, брат, дружина, двоє дітей. Схиляємо голови у скорботі. Нехай душа загиблого Захисника знайде вічний спокій. Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях! Вічна пам'ять та слава українському воїну, який захищав рідну землю і кожного з нас!

Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Ісопчук Ігор Васильович,  солдат.

Народився 15.02.1994 року в селі  Липовани, Вижницького району, Чернівецької  області. Закінчив  Вижницьку школу-інтернат. Загинув  10.10.2022 року  біля  м.Ізюм,  Харківської області. Вічна пам'ять про Захисника рідної землі, справжнього Героя України, назавжди залишиться в наших серцях. В цю гірку мить поділяємо  горе матері, яка залишилася у  глибокій скорботі  у  Захисника.

Вічна пам’ять , Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Козар Іван Васильович,  солдат.

Народився 29.08.1974 року в селищі  Берегомет, Вижницького району, Чернівецької  області.Закінчив Берегометську середню школу №2. Потім вступив до Вашківецького медичного училища, де здобув спеціальність фельдшера. За спеціальністю працював в Берегометській лікарні. Згодом  на тривалий час  виїхав за межі України, потім  повернувся до рідної Батьківщини і поповнив  лави Збройним сил України. Передчасно помер  внаслідок  раптової  смерті 23.10.2022 року .В скорботі  залишилися мати, брат. Нехай  світла пам'ять  назавжди залишиться в серцях рідних, близьких та знайомих, а Бог дарує йому вічне життя та спокій.

Вічна пам’ять Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Королюк  Ярослав Васильович, 09.02.1978 року народження, солдат.

Народився в  селі Лукавці, Вижницького району, Чернівецької області. Навчався в Лукавецькій середній школі. Далі була служба в армії. Одружився. В сім'ї народилися дві доньки. Проживав в с.Мигове, Вижницького району. Працював слюсарем в філії Надвірнянського НГВУ в селищі  Берегомет Вижницького району. В 2014 році брав участь в АТО на Сході України, учасник бойових дій. З початку повномасштабного вторгнення з боку російської федерації захищав незалежність та цілісність нашої держави на окупованій території. Був нагороджений Відзнакою «За сумлінне виконання службових обов’язків» в липні 2022 року. Загинув Герой  10.04.2023  року  поблизу населеного пункту Роздолівка Донецької області під час виконання бойового завдання. В цю гірку мить поділяємо горе  разом з дружиною, дітьми,  близькими, побратимами, схиляємо голови в глибокій скорботі.

Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.

Вічна памʼять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас.

Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Королюк Петро Петрович, 27.12.1991 року народження, старший солдат.

Народився в  селищі Берегомет, Вижницького району, Чернівецької області. Навчався в Лукавецькій середній школі.Потім вступив  до лав Української армії. Одружився. Проживав з  дружиною та двома малолітніми дітьми в с.Мигове Вижницького району. Працював в ДП «Берегометське лісомисливське господарство»» рамником 6-го розряду в лісопильному цеху. З початку повномасштабного вторгнення вступив  до місцевої територіальної оборони. Потім захищав незалежність та цілісність нашої держави на окупованій території. Загинув Герой  16.03.2023  року  поблизу населеного пункту Іванівське Донецької області під час виконання бойового завдання. В цю гірку мить поділяємо горе  разом з дружиною, дітьми, батьками, близькими, побратимами,  схиляємо голови в глибокій скорботі.

Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.

Вічна памʼять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас.

Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Косован Костянтин Васильович, 1977 року народження, сержант, учасник АТО.

Народився  03.06.1977 р.н.  в с.Лопушна, Вижницького району, Чернівецької області. За період  навчання  в Лопушнянській середній  школі брав активну участь у спортивно-патріотичних змаганнях, що сприяло його готовності будь-якої хвилини стати на захист Вітчизни. Після закінчення школи  навчався в Чернівецькому ПТУ №5, потім служив в лавах Збройних сил України. Загинув Костянтин Васильович  30 квітня 2022 року  в м. Дергачі, Дергачівського району, Харківської області.

Відстоював наш Герой  єдність і цілісність України до останнього дня свого життя.

Фото без опису

Мендришора Сергій Васильович, 11.03.1991 року народження, старший сержант прикордонної служби.

Народився в смт. Берегомет  Вижницького району Чернівецької області. Навчався в Берегометській ЗОШ №4. Потім вступив до профтехучилища, де здобув спеціальність автомеханіка. Згодом одружився. Батько двох дітей. З 01.11.2017 року  підписав контракт на проходження військової служби в зоні АТО. З початку повномасштабного вторгнення з боку російської федерації з 15.03.2022 року   вступив «добровольцем» на захист нашої держави від російського агресора. Загинув  11.04.2023  року  під час виконання бойового завдання  в м.Бахмут Донецької області. В цю гірку мить поділяємо горе  разом з дружиною, дітьми, близькими, побратимами,  схиляємо голови в глибокій скорботі.Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.

Вічна памʼять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас.

Слава Україні! Героям Слава!      

Фото без опису

Мойсюк Микола Іванович, солдат.

Народився 01 грудня 1990 року в селі Мигове Вижницького району Чернівецької області. Навчався в Мигівській середній  школі. Згодом навчався в Чернівецькому професійно-технічному училищі №9, де отримав спеціальність автослюсаря, зварювальника. Одружився. Працював в мережі магазинів «Рома», «Тайстра». Мобілізований  для  служби в Збройних силах України 11.07.2022 року. Захищав незалежність, територіальну цілісність нашої держави.Мойсюк Микола Іванович  загинув 20 січня 2023 року під час бою в районі населеного пункту Роздолівка Донецької області. Добрий, світлий спомин про захисника нашої Батьківщини назавжди залишиться у пам’яті дружини, дітей, батьків,  побратимів, усіх, хто знав його, любив та шанував.

Вічна пам'ять Захиснику! Герої не вмирають!

Фото без опису

Науменко Іван Олександрович,  солдат.

Народився 28.06.1997 року в селі  Лукавці   Вижницького району Чернівецької  області.Закінчив Лукавецьку середню школу. Навчався у  Чернівецькому училищі, де здобув спеціальність електрозварювальника. Загинув  21.11.2022 року   у військовому госпіталі м.Кривий Ріг  внаслідок  поранення, яке отримав під час бойових дій у Херсонській  області. У загиблого Захисника  залишилися в скорботі матір, сестра, дружина. Нехай  світла пам'ять про Захисника назавжди залишиться в серцях близьких, а Бог подарує йому вічне життя та спокій.

Вічна пам’ять Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Паламарюк Костянтин Дмитрович, 02.06.1992 року народження,  рядовий.

Народився в смт.Берегомет  Вижницького району Чернівецької області. Навчався в Берегометській ЗОШ №1 .Потім вступив до Коломийського  училища, де здобув спеціальність тракториста. Згодом одружився. З  дружиною   виховали  троє  дітей. Працював в ДП «Берегометське лісомисливське господарство».

Загинув  18.02.2023  року  під час виконання бойового завдання внаслідок  осколкового поранення поблизу населеного пункту Невське Сватівського району Луганської області. В цю гірку мить поділяємо горе  разом з дружиною, дітьми, близькими, побратимами, схиляємо голови в глибокій скорботі. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Вічна памʼять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас.

Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Петрик Іван Ярославович,   1990 року народження,  солдат.

Народився в с.Лукавці Вижницького району Чернівецької області. Навчався в Вижницькій школі-інтернат. Проживав з сім’єю  в с.Майдан Вижницького району. Загинув Іван виконуючи бойове завдання 14 квітня 2022 року в с.Павлівка Донецької області. Схиляємо голови в глибокій скорботі та пам’ятаємо Героїв, які ціною власного життя рятують країну від загарбників. Герої не вмирають! Вічна пам'ять захиснику Батьківщини!

Слава Україні! Героям слава!

Фото без опису

Порфир’єв Микола Іванович,  14.08.1991 року народження, рядовий.

Народився в с.Вовчинець Вижницького району Чернівецької області. Навчався в Лукавецькій  середній школі. Зростав в багатодітній родині. Одружився. Загинув 2 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Невське Сватівського району Луганської області. У загиблого Героя-захисника  в глибокій скорботі  залишилися дружина та десятимісячний син. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Вічна памʼять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас.

Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Семеген Валентин Ілліч, 1996 р.н., cтарший солдат, учасник АТО.

Народився 10.10.1996 року в с. Мигове Вижницького району Чернівецької області. Навчався в Мигівській середній школі. В шкільні роки захоплювався спортом, брав активну участь у всіх шкільних та позашкільних  змаганнях. Був наполегливим, відповідальним, веселим, товариським та працьовитим. З 01.09. 2014р. по 30.06.2015 р. навчався в Чернівецькому професійно-будівельному ліцеї, де здобув спеціальність маляра-штукатура. Служив в Збройних силах України, з 28.04.2016 року - учасник  АТО, відстоював на Сході України єдність та цілісність нашої держави! З липня 2021 року  проживав з сім’єю в   с.ПортівськеМаріупольського району  Донецької області. Валентин  безстрашно   боронив рідну землю від агресора задля життя, задля нинішніх і   прийдешніх поколінь славної української нації і загинув 22 квітня 2022 року в м. Маріуполь Донецької області.

Фото без опису

Степаненко Сергій Cеменович, 1977 р.н., сержант.

Народився  06.07.1977 року  в селищі Берегомет Вижницького району Чернівецької  області. Навчався в Вижницькій школі-інтернат. Після закінчення школи-інтернат навчався в Чернівецькому професійно-технічному училищі, де здобув професію столяра, про яку мріяв давно. Професія столяра дала Сергію Степановичу «дорогу в життя». Згодом працюв на приватних підприємствах в м.Чернівці. Проживав  з  дружиною та двома дітьми в  с. Вовчинець  Вижницького району  Чернівецької  області. Загинув  13.05.2022 року   в с.Руські Тишки Дергачівського району    Харківської області від рук російського  агресора. Сергій захищав незалежність та свободу України у війні проти російських окупантів.

Фото без опису

Ферчук Володимир Михайлович, 1966 р.н., молодший сержант, учасник бойових дій.

Народився 15.11.1966 р.н. в с.Мигове Вижницького району, проживав в смт.Берегомет Вижницького району. Після закінчення Мигівської школи, Володимир  Михайлович отримав посвідчення водія і розпочав трудову діяльність у Берегометському лісокомбінаті. З 1985-го по 1987 рр. служив у лавах радянської армії. Відтак повернувся додому і продовжив працювати на підприємстві. У 2020 році за покликом  серця приєднався до лав  Збройних сил України і став на захист суверенності та єдності своєї держави, хотів з побратимами здобути навіки незалежність для України. Однак підступна хвороба 11.06.2022 року  забрала життя  мужнього захисника.

Фото без опису

Чернолюк Станіслав Володимирович , солдат.

Народився 29.08.1997  року в селі  Банилів-Підгірний Сторожинецького району Чернівецької області. Навчався в Лукавецькій середній школі. Загинув  25.10.2022 року під час бою російськими окупантами в районі населеного пункту Спірне Донецької області внаслідок отриманих поранень не сумісних з життям. Добрий і світлий спомин про загиблого Захисника  залишиться в  пам»яті  матері, брата,  побратимів, усіх, хто знав його, любив та шанував.

Вічна  пам»ять  Захиснику! Герої не вмирають!

Фото без опису

Чорней Андрій Васильович, 13.12.1987 року народження,  солдат.

Народився в смт.Берегомет  Вижницького району Чернівецької області. Навчався в Берегометській ЗОШ №3. Зростав в багатодітній родині. Загинув 26 січня 2023 року поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області, воїн військової частини А1302. В цю гірку мить поділяємо горе  разом з матір’ю, сестрою, братами, близькими, побратимами, схиляємо голови в глибокій скорботі. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Вічна памʼять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас.

Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Шевчук Василь Георгійович,  солдат.

Народився 31.01.1976 року в селищі  Берегомет   Вижницького району Чернівецької  області. Шкільні роки проминули в м.Порубне  Чернівецького району Чернівецької області. Після школи ступив до Заставнівського ПТУ, де здобув спеціальність  штукатура, тракториста. Одружився, в сім’ї народилася 1 дитина. До повномасштабного вторгнення з боку російської федерації проживав в селищі Берегомет. Загинув 18.02.2023 року  під час проведення бойових дій поблизу населеного пункту Іванівське Донецької області. Нехай  світла пам'ять  про Захисника назавжди залишиться в серцях рідних, близьких, побратимів та знайомих, а Бог дарує йому вічне життя та спокій.

Вічна пам’ять українському воїну! Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Танасійчук Олексій Дмитрович, народився 25 березня 1993 року в с. Долішній Шепіт.

З 2000 по 2010 рік навчався в Долішньошепітській ЗОШ І – ІІІ ступенів. Під час навчання неодноразово був нагороджений грамотами за успіхи у навчанні та спорті. Вчителі згадують Олексія, як самостійного, працьовитого юнака,  який працював і вмів заробляти гроші, щоб допомагати мамі, яка часто хворіла.З 2011 по 2012 рік проходив строкову службу у Збройних Силах України. Працював у Фальківському лісництві. 3 лютого 2015 року мобілізований на військову службу, брав участь в АТО по 2016 рік. Був нагороджений грамотою-медаллю «Учасника АТО» та черговим військовим званням. 29 вересня 2017 року був нагороджений нагрудним знаком «10 гірсько - штурмова бригада». У 2019 році служив по контракту у відділенні Селятин, в прикордонних військах. В 2022 році добровольцем став на захист України від російського агресора. 

01 вересня 2023 року одружився з Волощук  Мариною Іванівною.

Брав активну участь у боях в Лисичанську, Лимані, Клішкіївці, Макіївкці та ін…

 Загинув виконуючи бойове завдання 18 жовтня 2023 року.

Вічна пам’ять українському воїну! Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Григоряк Олександр Вікторович, народився 1 червня 1994 року в с. Долішній Шепіт.

Навчався в Долішньошепітській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Рано залишився сиротою, виховувала Сашка з сестрою – бабуся. Дитинство Олександра було нелегким, будучи маленьким хлопчиком він допомагав своїй хворій бабусі. Ще зовсім у юному віці на плечі Олександра лягло багато життєвих труднощів, які він мужньо подолав.  Допомагала  єдина рідна сестра Людмила, яка була йому опікуном до 18 років, добрим порадником, підтримкою та опорою. 16 березня 2016 року Олександр одружився. 29 травня 2019 року у нього народився син - Григоряк Олександр Олександрович.

У 2023 році був мобілізований до лав ЗСУ.

Загинув Олександр виконуючи бойове завдання в н. п.  Новомайорське Донецької області 10 вересня 2023 року.

Вічна пам’ять українському воїну! Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Бодинчук Михайло Дмитрович, народився 18 листопада 1995 року в  с. Лекечі.

З вересня 2002 року по 2013 рік навчався у Берегометській ЗОШ № 4 І-ІІІ ступенів.

У 2014 році вступив до Збройних сил України за контрактною службою. Службу проходив  у м. Яворів Львівської області. У 2018 році служив в 10 гірсько-штурмовій бригаді міста Чернівці. 25 березня 2019 року у Михайла народилася донечка Емілія, про те офіційно у шлюбі він не перебував.

Після початку повномасштабного вторгнення російським агресором, був відправлений в зону бойових дій  в Київську область.

Загинув Михайло 11 березня 2022 року біля  населеного пункту Варівське Київської  області.

Вічна пам’ять українському воїну! Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Ходан Михайло Петрович, народився 31 березня 1986 року в с. Лопушна, в багатодітній сім’ї.

Навчався в Лопушнянській середній школі. Рано залишився сиротою. Дитинство Михайла було нелегким, допомагав старшій сестрі виховувати молодших братів. Він був дуже чуйним і працьовитим юнаком, завжди допомагав тим, хто цього потребував. Одразу після повномасштабного вторгнення добровольцем вступив до лав ЗСУ.

 Побратими бійця згадують про нього, як про турботливого друга та хоробру людину, ніколи не відмовлявся виконувати небезпечні завдання.

Загинув Михайло 21 травня 2023 року в районі  населеного пункту Павлівка Донецької області.

Вічна пам’ять українському воїну! Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Корпан Іван Васильович, народився 4 липня 1997 року в с. Лопушна, в багатодітній сім’ї.

Навчався в Лопушнянській середній школі, яку закінчив у 2014 році. Вчителі та однокласники згадують Івана, як надзвичайно старанного, чесного, працьовитого та активного юнака. Потім вступив до профтехучилища, де здобув професію коваля. Довгий час працював за кордоном, побував у різних країнах світу.

Повернувшись в рідну Україну мав багато мрій і планів. Іван зібрав дві групи дітей, для заняття боксом, відкрив приміщення де проводились заняття. Для дітей був гарним прикладом, авторитетом і тренером. Хотів щоб майбутнє покоління було мужнім і вело здоровий спосіб життя. Мріяв щоб рідне село і Україна процвітали.

22 лютого 2022 року одружився з Скляровою (дівоче прізвище) Анастасією Юріївною.

26 лютого 2022 року вступив добровольцем на захист Батьківщини від російського агресора.

Загинув 7 травня 2023 року поблизу населеного пункту Макіївка Донецької області, під час виконання бойового завдання.

Вічна пам’ять українському воїну! Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Бердюк Михайло Іванович, солдат.

Народився  11.11.1986 року в селищі Берегомет   Вижницького району. Навчався в Берегометській  середній школі №1. Згодом  був призваний до служби в Збройних силах України. Під час повномасштабного вторгнення пішов захищати свою Батьківщину. В ході проведення бойових дій,  під час виконання бойового завдання  загинув  в районі населеного пункту Кремінна Луганської області  22.06.2023 року.

Герої не вмирають, вони назавжди залишаться в наших серцях!

Вічна пам’ять  і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас! Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Стратій Юрій Степанович, солдат.

Народився  18.03.1979 року в селищі Берегомет   Вижницького району. Навчався в Берегометській  середній школі №1.  Після закінчення середньої школи навчався в Чернівецькому професійно-технічному училищі, здобув професію пічника, каменяра. Потім був призваний до служби в Збройних силах України. Під час повномасштабного вторгнення пішов захищати свою Батьківщину. В ході проведення бойових дій, під час виконання бойового завдання  загинув  в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області  29.07.2023 року. У загиблого Героя в смутку залишилася мати, сестра, вітчим.

Герої не вмирають, вони назавжди залишаться в наших серцях!

Вічна пам’ять  і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас! Слава Україні! Героям Слава!

Фото без опису

Вайпан Анатолій Дмитрович народився 16 липня 1994 року в місті Сторожинець.

Проживав у селі Мигове. З 2001-2011рр навчався у Мигівській ЗОШ I-IIIст. Після закінчення школи поступив до ЧНУ імені Ю. Федьковича на Богословське відділення Київської православної богословської академії при філософсько-теологічному факультеті. У 2016 році здобув вищу освіту. Згодом висвітився в диякона та став прислуговувати у храмі Св. Великомученика І. Сучавського в с. Мигове. Одружився і разом із дружиною виховували двох діток донечку Олександру та синочка Дмитрика. В Мигівській територіальній громаді працював на посаді "водій пожежного автомобіля ". Анатолій був чоловік із золотими руками. Додатково працював на будівництві. Мріяв про власний дім і власноруч побудував будинок для сім'ї, складав плани на майбутнє. Людина із золотим, люблячим і щирим серцем та золотим голосом. Його прекрасний звук голосу звучав у молитві до Господа Бога. Анатолій був дуже чуйною людиною. Він завжди поспішав на допомогу, як тільки чув, що комусь вона потрібна. Повен сил, енергії і позитиву 25 лютого 2022 року вступив до лав ЗСУ на захист своєї країни. Ніс службу у 80 бригаді ДШВ, а згодом перевели у 82 бригаду ДШВ. Анатолій мав всі можливості залишитися вдома, прислуговувати в храмі та  виконувати свої обов'язки рятувальника у сільській пожежній охороні... Але його вибір захищати свою Україну!

"Нещадна війна не втомлюється забирати на небо найкращих", всі ми втратили молоду, талановиту, енергійну, життєрадісну, турботливу, відповідальну, справедливу, духовно-світлу людину. Життя Анатолія було надто коротким-29 літ. Старший солдат Вайпан Анатолій Дмитрович загинув смертю хоробрих 14 серпня 2023року в с. Вербове, Пологівського району, Запорізької області. Він встиг залишити добрий слід своїми хоробрими і мужніми вчинками, рішучістю й стійкою патріотичною позицією.

Світла пам'ять і вічна шана воїну, який віддав життя за свободу, незалежність та територіальну цілісність України.

Фото без описуФото без опису

Бойчук Андрій Степанович, солдат!

Народився, Андрій, 11 листопада 1978 року в смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області, де і виріс. Після закінчення Берегометської середньої школи №1 був призваний та проходив строкову службу у лавах ЗСУ. Після демобілізації працював у Берегометському лісгоспі. У 2001 році вступив на навчання до Медичного коледжу ТзОВ ''Монада ЛТД'' за спеціальністю ''Стоматологія ортопедична''. У 2003 році закінчив навчання з відзнакою і почав працювати зубним техніком в стоматологічному центрі "Viva Dent" м. Чернівці, де і пропрацював до початку повномасштабного вторгнення. Був одружений, мав багато планів та мрій на майбутнє життя, яким так і не судилося здійснитися. З 10 березня 2022 року був призваний на військову службу під час мобілізації у розпорядження 31 прикордонного загону, а згодом переведений до 7 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Андрій сумлінно і віддано виконував бойові завдання спочатку на півночі, де в польових умовах, разом з побратимами до облаштовували вогневі позиції, бліндажі та укріплення, а потім на сході України. Восени 2022 року їх підрозділ повернулися зі сходу на ротацію на Буковину, а згодом - на північ. Вже у кінці березня 2023 року, у складі першої прикордонної застави четвертого відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування 7 прикордонного загону ЗРУ ДПСУ знову був відправлений для виконання бойових завдань на Донеччину, де Андрій і загинув, поклавши життя за свободу та незалежність нашої країни.

Загинув 9 травня 2023 року при виконанні бойового завдання в районі населеного пункту м. Бахмут, Донецької області. На жаль, під час масованого артилерійського обстрілу вогневих позицій ворожою артилерією, отримав травми несумісні з життям.

Не дочекалися з війни свого захисника мати, дружина, сестра та велика родина.

У пам'яті рідних, друзів та побратимів він назавжди залишиться доброю і світлою Людиною, патріотом України, Воїном-Героєм.

Поховали Героя в смт. Берегомет, Вижницького району, Чернівецької області.                        Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 26.05.2023 р. за героїзм та мужність проявлені під час виконання завдань із забезпечення захисту та територіальної цілісності України Бойчуку Андрію присвоєно звання "старший солдат" (посмертно).         Нагороджений (посмертно): - Розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації від 18.07.2023 р. - почесною відзнакою "На славу Буковини"; - Указом Президента України №448/2023 - орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Фото без опису

Бакриу Роман Степанович народився 16.06.1994 року в селі Вахнівці у багатодітній сім'ї.

Навчався у Лукавецькій ЗОШ І-ІІІ ст. - здобув середню освіту. Допомогав хворим батькам, які невдовзі померли. Залишився сиротою, одруженим не був.

25.06.2023 року вступив до лав ЗСУ та 30.11.2023 року віддав життя за свободу, незалежність та територіальну цілісність України.

Похоронений у селі Вахнівці, Вижницького району, Чернівецької області.

Світла пам'ять і вічна шана воїну!

Фото без опису

Перепелиця Сергій Миколайович, народився 15.03.1982 року, солдат.

З 1989 по 1999 рік навчався у Берегометській середній школі №1. В 1999 році поступив до Одеської юридичної академії. Закінчив в 2004 році. Працював підприємцем. 

Був призваним до ЗСУ в червні 2023 року. Служив у військовій частині  А4548 морської піхоти.

Загинув 03.01.2024 року. Похоронений у с-щі. Берегомет, Вижницького району, Чернівецької області.

Світла пам'ять і вічна шана воїну!

Фото без опису

Карпов Ярослав Ігорович народився 28 червня 1992 року в селі  Рея, Гришковецької громади Житомирської області.

З дитячих років Ярослав був дуже товариським, добрим, щедрим. 

"На таких людях тримається держава". 

Навчаючись у Райській загальноосвітній школі, виявив себе цілеспрямованим, допитливим, готовим прийти на допомогу кожному. Після закінчення школи хлопець продовжив навчання у Житомирському професійно-технічному училищі. І в школі, училищі і поза їх територією хлопця оточувало багато друзів та знайомих. 

"Таких як він прийнято називати — душа компанії. Він і правда був тією „душею“. До нього всі тягнулись, любили та поважали ще з дитинства". 

Працювати за обраною професією йому не довелося, у 2011 році Ярослав був призваний на військову строкову службу.  У 2014 році був мобілізований до лав ЗСУ де довів свою вірність присязі, ставши на захист своєї країни і народу на сході України в лавах десантно-штурмових військ Збройних Сил України. 

За багаторічну самовіддану службу чоловіка неодноразово нагороджували бойовими відзнаками. У 2014 році отримав свою першу військову нагароду, а саме Пам'ятний Знак за "ОБОРОНУ АЕРОДРОМУ" Краматорська. Згодом, у 2018 році Ярослав отримав ще одну високу нагороду - нагрудний знак "ВЕТЕРАН ВІЙНИ" (учасник бойових дій). 

Перебуваючи у короткостроковій відпустці (тоді Ярослав брав участь в АТО на Сході), 2017 року одружився зі своєю коханою Марією. Згодом, звільнився й працював у мирному житті. Після повернення зі сходу переїхав до селища Берегомет Вижницького району, де його чекала дружина, спочатку на світ з’явилась донечка, а пізніше синочок. Чоловік мав золоті руки, тому ніколи не сидів без роботи. Жив по совісті та правді, добрий, щирий, ідейний, байдужий до алкоголю, цигарок і конфліктів. 

"Хто його знав, запам'ятає його як дуже добру людину". 

Ярослав був надійним, відповідальним, люблячим батьком та чоловіком, тому переїхавши в мальовниче селище почав будувати свій власний будиночок, будував плани на  майбутнє. Але все змінила повномаштабна війна… 

Справжній патріот своєї Батьківщини, Ярослав не зміг спокійно всидіти вдома, коли  росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну. Чоловік не вагаючись пішов до військомату, 9 лютого 2023 року він був мобілізований і призваний до служби на сході України в складі 95 ОДШБр, там захисник служив на посаді молодшого сержанта. Стоячи на захисті Батьківщини отримав важке поранення, але ярого патріота це не зупинило, ледь одужавши він повернувся до свого підрозділу у пекло війни. 

Ярослав мав непохитний авторитет серед особового і командирського  складу, мав свої стійки принципи і йшов з ними протягом життя, із честю виконував свій військовий обов'язок щодо захисту і суверенітету нашої держави. 

Напередодні загибелі, 6 грудня 2023 року Карпов Ярослав був нагороджений відзнакою "ХРЕСТ ПОШАНИ" за значний особистий внесок у справу розбудови, розвитку та забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, бездоганну сумлінну службу та видатні заслуги перед Збройними Силами України. 

9 грудня 2023 року життя військовослужбовця обірвалося у бою за свободу та незалежність під н.п.Мар'їнка, що на Донеччині.  

“Він свято вірив у Перемогу. Він зробив все від нього залежне”. 

Ярослав до останього подиху був вірний своїм  побратимам, державі та своїй сім'ї, виборюючи мир та перемогу, знищуючи зухвалого ворога. Ярослав завжди намагався підтримати усіх, переконуючи, що все буде добре, постійно підіймав бойовий дух побратимів перед кожним бойовим виходом. Будучи неймовірно позитивною та доброю людиною він надихав інших на боротьбу за "Мир". 

"Важко повірити донині. Ярику назавжди 31... Дивишся на ті всі фотографії, у нього нема світлин, де він сумний. Важко прийняти втрату. Єдине, що ми маємо пам'ятати його таким, яким він був. А  був він хорошою, світлою людиною ". 

Ціною свого життя він здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка - віддав своє життя за цілісність і незалежність України. На віки-вічні його ім'я буде вписане в історію нашої Берегометської громади та України, як воїна – Героя. 

Кажуть «Герої не вмирають», ні вони вмирають, на жаль. Герої лишають з болем, сльозами та смутком своїх рідних. Головне, щоб Україна про це пам'ятала, не забула і навіть якщо одна людина піде і поставить свічку за всіх тих, хто віддав своє життя за нашу незалежність, значить це вже було не марно. 

Спи спокійно, Солдате.

Добра, світла пам’ять про тебе і вдячність за твій подвиг назавжди  залишиться в наших серцях.

Вічна пам’ять Захиснику України!

Фото без опису

Фівка Олександр Іванович народився 02.02.1993р. в с. Мигове Вижницького району, Чернівецької області.

З 1 по 3 клас навчався в Банилово-Підгірній гімназії. В 2004р. продовжив навчання в Мигівській ЗОШ, після закінчення 11 класу вступив до Чернівецького машинобудівного ліцею за професією слюсар з ремонту автомобілів. 5 травня 2012 року прийняв військову присягу у військовій частині А0593 Дніпропетровської області м. Нікополь. У 2016 році одружився і незабаром став батьком. Любив подорожі велосипедом, піднявся на г. Говерла та г. Хом'як. 06.04.2022 року був мобілізований на захист нашої держави від російського агресора. 

Загинув Олександр 24.02.2024 року поблизу с. Кружок Конотопського району Сумської області похоронений в с. Мигове.

Він був доброю людиною, люблячим чоловіком , батьком, сином, братом та другом. Олександр назавжди залишився у наших серцях та пам'яті.

Світла пам'ять і вічна шана воїну, який віддав життя за свободу, незалежність та територіальну цілісність України.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь