Історія Берегомета

Селище Берегмет (до 1946 року – Бергомет-над-Сіретом) відомо з 1696 року, але ймовірно, що поселення тут виникло ще у XV столітті. За однією версією назва містечка походить від німецького “berg” (гора), а за другою – від слова «берегомет», що означає берег, що омивається водою. Cелище Берегомет розташоване у районі низькогір`я, яке піднімається двохсотметровим уступом перед горами. Його територія входить у внутрішню зону Передкарпатського прогину, і складки розчленували поперечну долину, яка в свій час була сформована річкою Сірет і зараз має вигляд широкої терасової рівнини. Сама назва селища походить від назви слова Берегомет, тобто місце де берег річки Сірет наметається чи зметається водою.

 Берегометська селищна рада свою діяльність розпочала у 1940 році, їй підпорядковано два населені пункти: село Берегомет та село Заріччя. Селище Берегомет поділено на кути Заріччя, Зубринець, Випчина, Нижні і Верхні Дарії, Стебник, Сухий, Згари, Підкрай, Чорнівка. Протікають річки Сірет, Лукавчик, Міхідра.

Дата заснування селища ХV століття. День селища – третя неділя вересня. В 1966 році село Берегомет перейменовано в селище міського типу Берегомет. Загальна площа території селищної ради складає 11 616 га. Населення – 11161 чол., 3 800 дворів. Центр селищної ради розташований на відстані 60 км від обласного центру міста Чернівці і 18 км від міста Вижниця. Протяжність селища 12 км. На території селища знаходиться 83 вулиці з провулками протяжністю близько 150 км.

Про виникнення Берегомету існує легенда, згідно якої в цих краях у XV столітті жив селянин Василь, якій прославився винятковою мужністю під час війни з турками. На знак вдячності молдавський господар Стефан ІІІ нагородив хороброго воїна землею. Василь із родиною оселився на березі Сірету на місці майбутнього поселення, а незабаром навколо його почали селитися інші родини. Так поселення розросталось, і в кінці XVIII століття Берегомет стає одним з найважливіших на Буковині центрів деревообробки та соляних промислів.

У ХІХ столітті Берегомет став вотчиною графської родини Васильків, найяскравіший представник якої – Микола Василько, залишився в історії Буковини, як політик, що присвятив більшу частину свого життя відстоюванню прав українців в Австрійській імперії. Будучі уродженцем сусіднього з Берегометом села Лукавці, Василько отримав престижну освіту у престижному віденському вищому навчальному закладі – Терезіанумі. Повернувшись на Буковину, Василько неодноразово був обираний сільським старостою Лукавців, а в 30 років стає депутатом Буковинського Сейму – органу крайового самоврядування. Створене ним у 1903 році депутатське об’єднання «Вільнодумний союз» склало то проштовхнуло у буковинському парламенті низку місцевих законів, які сприяли створенню справжньої політичної та культурної автономії українців та інших народів, що населяли Буковину. А українці у 1911 році, вперше за часів австрійського панування, утворили в Буковинському Сеймі достатньо велику фракцію (17 місць з 63), що йменувалася «Український клюб».

У 1898 та у 1907 році Микола Василько, залишаючись депутатом Буковинського Сейму, обираний депутатом до рейхстагу – головного австрійського парламенту. Разом із своїми однодумцями з Буковини та Галичини він утворює в парламенті так званий «Буковинський клюб», якій у 1911 році перетворюється на «Союз українських послів» – потужну фракцію з 29 депутатів, яка до розпаду імперії міцно тримала оборону загальноукраїнських інтересів у Відні.

Під час українських визвольних змагань 1918 – 1924 років Микола Василько був представником уряду Західноукраїнської народної республіки в Австрії, а після «акту злуки» між двома українськими республіками – представником Української народної республіки у Швейцарії та Німеччині.

В Берегометі і сьогодні залишилося декілька визначних пам’яток, пов’язаних з життєдіяльністю шляхетного роду Васильків. На жаль, найяскравіша споруда – замок Васильків, який існував ще на початку ХХ століття, у своєму первісному вигляді не зберігся.

Ще до в’їзду в Берегомет з боку Вижниці кидається в очі своєрідна його візитівка – гора Малий Стіжок висотою 784 метри. З горою пов’язана легенда про ватажка селянського повстання Олески Довбуша, який нібито заховав тут скарби, награбовані у багатіїв.

Сама вершина знаходиться на правому березі Сірету, а саме містечко витягнуто уздовж його лівого берега на 12 кілометрів. Всі пам’ятки міста знаходяться на головній та найдовшій вулиці, що має назву Центральна.

В самому центрі на розі дороги, що веде з Вижниці та вулиці Центральної стоїть мурована Михайлівська церква, безпосередньо пов’язана з родом Васильків.

Церква побудована у 1888 році коштом представників цього славетного роду. Раніше біля сучасної церкви на місці, де тепер розташований цвинтар, знаходилася більш стара церква, побудована Олександром Васильком у 1773 році, та перевезена у 1889 року до села Долішній Шепіт. Про це сповіщає старий пам’ятний хрест, встановлений на огородженій ділянці цвинтаря.

Поряд з хрестом за тією ж самою огорожею стоїть декілька надгробків з іменами роду Васильків. На одному з них зберігся родовий герб Васильків – гостроконечна стріла з оперенням, що впирається у півмісяць. Зверху герба – геральдична корона, а обабіч – шестикутні зірки. Цей надгробок належить барону Олександру Васильку (1827 – 1893). Поруч – могила графа Георгія Василька (1864 – 1940) та його дружини, графині Елізи. Над могилою встановлено чорний мармуровий пам’ятник.

По вулиці Центральній, 12 знаходиться колишня споруди літньої резиденції роду Васильків: будинок для гостей, покої господаря та приміщення для прислуги. Сьогодні ці приміщення займає селищна лікарня, а про колишню велич резиденції нагадує хіба що графський парк навколо корпусів колишнього маєтку Васильків.

Берегометський дендропарк був закладений Миколою Васильком у 1890 році. Сьогодні ця пам’ятка садово-паркового мистецтва є унікальною. Парк займає територію в один гектар, а до його складу входять 54 види дерев та чагарників. Перлиною парку є два дерева псевдомодрини золотистої, які проростають лише в дельті ріки Янцзи у Китаї. Це єдине місце в Україні, де ростуть ці рідкісні екзоти. Іншим унікальним природним експонатом дендропарку є японське дерево гінкго дволопатеве. Це старовинне дерево, яке навіть пам’ятає часи динозаврів. Сьогодні в парку налічується три дерева цього виду. Любителі зеленої природи також побачать в дендропарку реліктові дерева тиса ягідного, камфорне дерево, канадську тсугу. А справжньою окрасою парку є тюльпанове дерево.

Крім Михайлівської церкви в Берегометі є мурована Миколаївська церква 1897 року, розташована напроти колишнього маєтку. Враховуючі її місце розташування, можна зробити висновок, що вона теж має відношення до родини Васильків.

В двохповерховому будинку жовтого кольору з конусоподібною башточкою на розі будинку по вулиці Центральна, 27А розташувався офіс Національного природного парку «Вижницький». Цей парк є найменшим за площею національним парком українських Карпат, проте є не менш пізнавальний за інші. Адже він – єдине подібне утворення не лише в Буковинських Карпатах, а й взагалі на території Буковини.

Територія парку має площу 7,9 тис. гектарів і розташована в межах Вижницького району. Парк створений у серпні 1995 року в низькогірській частині Буковинських Карпат в міжріччі Черемошу і Сірету в зоні з м’яким кліматом, що характеризується теплою зимою та нежарким літом, та переважанням в лісах теплолюбивих порід бука і ялиці. Ландшафт парку різноманітний: східна його частина, що знаходиться в басейні Сірету, зайнята переважно гірськими пасмами і широкими долинами, а західна – черемиська, інтенсивно розчленована. Тут багато мальовничих скель, крутосхилів, ущелин та водоспадів.

Праворуч від будинку правління національного парку розташована симпатична двоповерхова будівля з оглядовою баштою, яка нагадує ратушу або пожежну каланчу. При румунах тут була примарія, сьогодні – музична школа.

Прогулюючись центральною вулицею селища, неможливо не помітити безліч старих австрійських будиночків та колишніх вілл місцевих багатіїв.

При виїзді з Берегомету у бік Сторожинця ліворуч від дороги була дерев’яна церква святого Юрія 1890 року з дзвіницею. Бляха і сайдинг – майже обов’язковий атрибут буковинського гуцульського дерев’яного храму. І тільки нижні зруби, окрашені у сірий колір, нагадують про те, що перед нами – дерев’яна споруда. У 2010 році внаслідок пожежі вогнем були знищені сама будівля й матеріальні цінності. Жертв і потерпілих немає.  Проте зараз на її місці стоїть нова церква, побудована завдяки вірянам та прихожанам Берегомету та священика Степана Колотила.  Відкриття храму відбулось у 2021 році.

         На території селища працюють ДП «Берегометське лісомисливське господарство», Вижницький ДСЛГ АПК, ТзОВ «Берегометська лісова компанія», які займаються виробництвом деревини та виробів з деревини тощо.

Почесні громадяни:

• Кисилиця О.О. – художниця,
• Пшеничко П.Ф.- кандидат фізико – математичних наук,
• Марчук І.В. та Шутак М.І. – кандидати математичних наук,
• Перепелиця С.С. – кандидат філологічних наук,
• Шваб О.Д.- суддя,
• Бужора Д.О.- колишній голова Вижницької районної державної адміністрації та районної ради,
• Киращук Дмитро Дмитрович – кандидат фізико-математичних наук.

Промислові підприємства:

– ДП «Берегометське лісомисливське господарство»;
– Вижницький ДСЛГ АПК;
– ТзОВ «Берегометська лісова компанія»;
– Національний природний парк «Вижницький»;
– нафтоналивна естакада Надвірнянського НГДУ, яка видобуває нафту з родовища, розміщеного неподалік від селища.

Освітні заклади

На території селища функціонують 3 загальноосвітні середні школи та гімназія, Вищий приватний політехнічний технікум, 3 дитячі дошкільні установи «Світанок», «Росинка», «Барвінок» та школа-сад. Також є на території селища школа мистецтв ім. Одарки Киселиці.

Охорона здоров’я

На території селища функціонує Берегометська селищна лікарня, лікарня Товариства Червоного Хреста та фельдшерсько-акушерський пункт.

Культура, спорт, туризм

В селищі працюють 5 бібліотек, Будинок культури, клуб с. Заріччя.
В центрі селища розміщений селищний стадіон та міні-футбольне поле. Працюють 4 спортивні зали в школах, є 5 спортивних майданчиків.
Крім цього в селищі функціонує табір відпочинку «Юність».

На території селища є такі церкви:

–    Свято-Михайлівська Українська православна церква;
–    Свято-Георгіївська Українська православна церква;
–    Свято-Покровська православна церква Чернівецько-Буковинської єпархії;
–    Молитовний Дім Адвентистів Сьомого Дня.