Хмельнов Олександр Васильович народився 20 червня 1990 року.
Хмельнов Олександр Васильович народився 20 червня 1990 року. З дитинства він вирізнявся добротою, щирістю та життєрадісністю. Його усмішка зігрівала серця, а любов до дітей і бажання допомагати людям робили його особливо близьким для оточення.
Своє дитинство Олександр провів у селі Лукавці. У 1996 році він пішов до першого класу Лукавецької загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів. Його першою вчителькою була Іпатій Стипанія Миколаївна. У школі Олександр добре навчався, був відмінником, слухняним учнем, поважав учителів і завжди допомагав однокласникам. У 2006 році він закінчив 9 класів цієї школи.
У 2015 році Олександр підписав контракт на службу в Збройних Силах України. Він пройшов військові навчання на Яворівському полігоні та прийняв військову присягу.
У червні 2016 року був направлений у зону проведення антитерористичної операції. Брав участь у бойових діях у районі села Сизеварівка біля Станиці Луганської Луганської області, а також у селі Бахмутське Бахмутського району Донецької області. Разом із побратимами мужньо захищав Україну та брав участь у бойових зіткненнях. У часи затишшя військові рили окопи, укріплювали бліндажі та допомагали місцевим жителям.
Прослуживши в зоні АТО рік, після демобілізації Олександр повернувся до рідного села. Він мав статус учасника бойових дій.
У 2021 році Олександр поїхав до Польщі на заробітки. Любив подорожувати Україною, зокрема відпочивав в Одесі.
24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабну війну проти України, і Олександр знову став на захист Батьківщини. Він служив у складі 93 батальйону територіальної оборони та 24-ї окремої механізованої бригади. Свою службу ніс із гідністю та відвагою, незважаючи на труднощі й небезпеки.
За сумлінну службу, мужність і відданість Україні Олександр був нагороджений грамотами та медалями, зокрема за участь в антитерористичній операції. Він відзначався зразковим виконанням бойових завдань, професійною майстерністю, дисциплінованістю, відповідальністю та самовідданістю. Також отримував подяки від командування військової частини А7186 з нагоди Дня військ зв’язку.
Виконавчий комітет Лукавецької сільської ради, сільський голова Микола Вишинський та громада села висловлювали Олександру щиру вдячність за проявлену мужність, силу волі та патріотизм в ім’я Української держави, а також вітали його з нагоди свята Покрови Пресвятої Богородиці, Дня захисника України та українського козацтва.
За три місяці до відпустки Олександр дізнався про тяжке онкологічне захворювання. Та навіть ця важка звістка не зламала його. Він мужньо боровся — і з хворобою, і з ворогом.
До останніх днів Олександр мовчав про свою хворобу, оберігаючи близьких від переживань. Коли отримав відпустку, повернувся додому, щоб провести час із рідними.
11 листопада 2024 року його серце зупинилося.
Світла пам’ять про Олександра назавжди житиме в серцях усіх, хто його знав, любив і поважав. Він назавжди залишиться прикладом мужності, відданості та любові до рідної землі.
