воєнні злочини Російської Федерації проти українських дітей

Київ — 2026

                   

 

 

 

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

Використання OSINT

та конфіденційної інформації про українських дітей

у кримінальних провадженнях стосовно воєнних злочинів

Російської Федерації

Посібник для тих, хто документує

Методичний посібник розроблено як ресурсний матеріал, спрямований на запо­бігання порушенням прав дітей, які стали свідками та/або постраждали під час зброй­ної агресії росії проти України.

Видання підготовлено Всеукраїнською громадською організацією – Центр «Роз-виток демократії» спільно з Національною соціальною сервісною службою України в межах проєкту «Справедливість для української молоді: розслідування та пересліду­вання воєнних злочинів проти українських дітей», який адмініструє неурядова орга­нізація PH International (зареєстрована як Project Harmony, Inc.) у рамках проєкту за підтримки Відділу з правоохоронних питань (INL) Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Supported by the INL Ukraine office of the U.S. Embassy to Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Авторки:

Яковець І.С. – докторка юридичних наук, тренерка НААУ з питань дискримінації, викладачка та розробниця навчальних програм Національної школи суддів, тренерка та розробниця навчальних курсів Тренінгового центру прокурорів України, тренерка з питань СНПК, домашнього та гендерно зумовленого насильства.

Ситник Г.М.– психологиня, юристка, викладачка Київського столичного універси-тету ім. Б. Грінченка, членкиня Національної психологічної асоціації України, психоло­гиня соціального проєкту психологічної підтримки «РАЗОМ».

Овчарова Г.Б. – кандидатка технічних наук, координаторка проєкту «Справедли-вість для української молоді: розслідування та переслідування воєнних злочинів росії проти українських дітей» від ВГО – Центр «Розвиток демократії».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

© ВГО – Центр «Розвиток демократії», 2026

 

2

Використання матеріалів цього посібника, повністю або частково, допускається за умови обов’язкового посилання на джерело.

ПЕРЕДМОВА

 

Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну, розпочате 24 лю­того 2022 року, спричинило безпрецедентну кризу у сфері захисту прав дитини. Воно стало однією з найруйнівніших загроз для дитинства, позбавивши дітей безпеки, сім’ї, освіти, медичної допомоги та права на нормальний розвиток.

Дії Росії на окупованих територіях супроводжуються системним насильством: стратами, нападами, свавільними затриманнями, катуваннями, втягуванням у проститу-цію та порнографію й іншими формами жорстокого поводження, від яких страждають усі громадяни України, передусім діти.

Одним із найсистемніших злочинів є примусове переміщення та депортація українських дітей. За наявною інформацією, понад 20 тисяч українських дітей були примусово переміщені або депортовані Росією з тимчасово окупованих територій піс­ля її повномасштабного вторгнення1.

За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, у період із 24 лютого 2022 року до 31 серпня 2024 року Моніторингова місія вже задокументувало 12 випадків сексуального насильства, скоєного російськими військовими на початку окупації стосовно 10 дівчаток і 2 хлопчиків віком від 3 до 17 років2. Офісом Генераль­ного прокурора на 29 травня 2026 року зафіксовано 23 випадки сексуального насиль­ства, пов‘язаного з конфліктом, в яких постраждали 22 дівчини та 1 хлопець3.

Упродовж 2022–2023 років також зафіксовано випадки позбавлення життя ді­тей, зокрема страти 5 хлопців і 2 дівчат4, і ця цифра не є остаточною, оскільки наразі відсутній доступ до окупованих територій і невідомо, що відбувається з викраденими дітьми на території Російської Федерації.

Поряд із цілеспрямованим насильством значну загрозу для дітей становлять ма-совані атаки із застосуванням далекобійної зброї. З лютого 2022 року в Україні щонай­менше 34525 дитини загинули або були поранені. Реальна кількість, ймовірно, є вищою, адже враховані лише підтверджені ООН випадки.

Статистика війни свідчить: кількість постраждалих дітей продовжує зростати. Лише у березні 2026 року внаслідок атак постраждали 89 дітей – на 65% більше, ніж у лютому. У першому кварталі 2026 року їх кількість зросла на 49% порівняно з анало-гічним періодом минулого року6.

Наведені дані свідчать про масштабний і системний характер шкоди, завданої дітям війною.

Епоха цифрових технологій і соціальних медіа відкрила нові можливості для документування воєнних злочинів: щодня мільйони публікацій, відео, геолокаційних

 

 

 

1       https://childrenofwar.gov.ua/?utm_source=chatgpt.com

2       https://ukraine.un.org/sites/default/files/2025-04/2025-03-21%20OHCHR%20Report%20on%20 Children%27s%20Rights%20in%20Ukraine_Ukrainian.pdf?utm_source=chatgpt.com

3       https://gp.gov.ua/en/posts/rezultati-diyalnosti

4       https://www.unicef.org/ukraine/press-releases/threefold-increase-number-children-killed-or-injured-ukraine?utm_source=chatgpt.com

5       https://www.unicef.org/ukraine/press-releases/child-casualties-ukraine-increase-65-cent-over-past-month

6       https://www.unicef.org/ukraine/press-releases/child-casualties-ukraine-increase-65-cent-over-past-month

позначок і метаданих стають потенційними джерелами доказів для слідчих і прокуро­рів. Водночас ці технології несуть і значні ризики.

Конфіденційність постраждалої дитини або дитини-свідка у кримінальному про­вадженні є не лише юридичним обов’язком держави, а й фундаментальною передумо-вою її відновлення.

У цих умовах документування злочинів проти дітей є критично важливим для забезпечення невідворотності відповідальності та має здійснюватися з безумовним дотриманням балансу між збором доказів і захистом конфіденційності дитини.

ЗМІСТ

ГЛОСАРІЙ КЛЮЧОВИХ ТЕРМІНІВ

 

 

Термін	Визначення
OSINT (Open Source Intelligence)	Розвідка на основі відкритих джерел – систематичний збір та аналіз публічно доступної інформації для цілей розслідування або аналізу.
Ланцюг зберігання доказів (Chain of Cus-tody)	Документована послідовність всіх осіб, які мали доступ до доказу від моменту виявлення до моменту представлення в суді.
Хеш-сума (Hash)	Унікальний цифровий «відбиток» файлу, що дозволяє підтвердити його незмінність. Будь-яка зміна файлу змінює хеш-суму.
Метадані	Технічна інформація про файл (дата/час створення, GPS, автор, пристрій), автоматично записана у файл.
Верифікація	Процес підтвердження автентичності матеріалу через незалежні методи (геолокація, хронологія, перехресні джерела).
Геолокація	Визначення точного географічного місця зйомки фото або відео через зіставлення видимих орієнтирів з картографічними даними.
Барнахус	Скандинавська модель координованого реагування на злочини проти дітей, що передбачає єдиний допит у безпечному середовищі за участі всіх необхідних фахівців/ чинь.
СНПК Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (CRSV/ (Conflict-Related Sex-ual Violence)	Злочини сексуального характеру, вчинені в контексті збройного конфлікту або пов’язані з ним.
Анонімізація	Незворотнє видалення або перетворення всіх ідентифікуючих елементів особи.
Псевдонімізація	Заміна ідентифікуючих даних умовними позначеннями при збереженні ключа відповідності у захищеному місці.
Berkeley Protocol	Авторитетний міжнародний стандарт проведення цифрових OSINT-розслідувань для цілей правосуддя (UC Berkeley / OHCHR, 2022).

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)	Розлад, що може розвинутися після впливу події надзвичайно загрозливого або жахливого характеру. Характеризується трьома кластерами симптомів: повторне переживання травматичної події у формі яскравих нав`язливих спогадів, флешбеків або кошмарів; уникання думок, спогадів, людей, місць або ситуацій, що нагадують про травму; стійке відчуття поточної загрози, що виявляється у гіперпильності або посиленій реакції переляку. Симптоми мають тривати щонайменше кілька тижнів та спричиняти значне функціональне порушення.
Комплексний ПТСР (кПТСР)	Розлад, що може розвинутися після впливу тривалих або повторюваних подій надзвичайно загрозливого або жахливого характеру, з яких важко або неможливо вийти (наприклад, катування, геноцид, тривале домашнє насильство, повторюване сексуальне або фізичне насильство в дитинстві). Виконуються всі діагностичні критерії ПТСР. Додатково характеризується стійкими та вираженими: порушеннями регуляції афекту; переконаннями про себе як применшену або нікчемну особу, що супроводжуються почуттями сорому, провини або невдачі; труднощами у підтриманні стосунків і відчутті близькості з іншими. Спричиняє значне функціональне порушення.
Гострий стресовий розлад (ГСР)	Діагностична категорія DSM-5, що описує клінічно значущі симптоми, які виникають від 3 діб до одного місяця після впливу травматичної події (фактична або загроза смерті, серйозне поранення, сексуальне насильство). Включає симптоми: інтрузії, негативний настрій, дисоціація, уникнення, збудженість. Спричиняє значне порушення функціонування.
Гостра реакція на стрес	Транзиторний стан, що розвивається у відповідь на виключний стресор, що включає серйозну загрозу безпеці або фізичній цілісності особи або близьких (наприклад, бойові дії, злочинний напад, природна катастрофа). Симптоми вважаються в межах нормативного діапазону реакцій з огляду на надзвичайну тяжкість стресора та зазвичай минають самостійно протягом кількох годин (до 3-х діб).

Дисоціація	Порушення або фрагментація нормальної інтеграції свідомості, пам`яті, ідентичності, емоцій, сприйняття, уявлення про тіло, моторного контролю та поведінки. Є мимовільним несвідомим захисним механізмом у відповідь на травматичний стрес. Клінічно значущі форми: деперсоналізація – відчуження від власного «я» або тіла; дереалізація – відчуття нереальності навколишнього середовища; дисоціативна амнезія – нездатність відтворити важливу особисту інформацію травматичного характеру.
Ретравматизація	Повторне переживання психологічної травми, що виникає внаслідок дії тригерів (стимулів), що нагадують про травматичну подію, та активує нейронні патерни, задіяні під час первинного травматичного досвіду, без можливості терапевтичного опрацювання. Може бути спричинена: повторними допитами без психологічної підтримки; публічним розголошенням інформації про постраждалого; медіависвітленням; необережно сформульованими запитаннями фахівців.
Перша психологічна допомога (ППД)	Гуманний, підтримуючий і практичний підхід до людей після пережитої стресової події, які можуть потребувати допомоги. Ґрунтується на п’яти базових елементах: безпека спокій зв’язок із спільнотою самоефективність надія Не вимагає спеціальної підготовки фахівця/чині з психічного здоров’я. Спрямована на зменшення гострого дистресу та зниження ризику розвитку ПТСР.

NICHD-протокол	Науково обґрунтований структурований протокол судово-психологічного інтерв’ю з дітьми-постраждалими або свідками, розроблений з метою отримання повної та достовірної інформації. Включає п’ять фаз: вступ і встановлення правил; практичне інтерв’ю (нейтральна подія); перехід до змістовної частини; змістовна частина; завершення. Ключові принципи: дитиноцентричний підхід з адаптацією до рівня розвитку; відкриті запитання власними словами дитини; суворе уникнення навідних запитань. Є найбільш дослідженим інструментом у своїй галузі, визнаний Європейською асоціацією психології та права (EAPL), є стандартом доказово обґрунтованої практики
Вигорання професійне	Синдром, що виникає як результат хронічного робочого стресу, який не вдалося успішно побороти. Характеризується трьома вимірами: відчуття виснаження енергії або виснаженості; збільшення психологічної дистанції від роботи або негативні відчуття стосовно неї; зниження професійної ефективності. Є професійним феноменом, а не медичним станом або психічним розладом. Потребує організаційного втручання та психологічної підтримки.
Оцінка потреб дитини та її сім’ї у соціальних послугах	Аналіз складних життєвих обставин дитини та її сім’ї, визначення індивідуальних потреб дитини та її сім’ї, перелік та обсяг соціальних послуг, яких вони потребують.

Законні представники та представниці дитини

Законними представниками/ницями дитини є батьки, усиновителі, батьки-вихователі, прийомні батьки, патронатні вихователі/ьки, опікуни/нки, піклувальники/ці, представники/ниці закладів, які виконують обов’язки опікунів/нок і піклувальників/ць. Не можуть бути законними представниками/цями дитини особи, позбавлені стосовно неї батьківських прав, а також бабусі, дідусі та інші родичі, навіть якщо вони проживають разом з дитиною, виховують її, якщо вони не є опікунами дитини. Відповідно до статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», законними представниками дитини, розлученої із сім’єю є орган опіки та піклування, опікуни та піклувальники, призначені відповідно до законодавства України, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі/ниці, адміністрація закладу охорони здоров’я, навчального або іншого дитячого закладу. А законними представниками/ницями особи віком до 18 років – один з батьків, усиновителів, дід чи баба, повнолітні брат чи сестра, опікуни чи піклувальники, призначені такими до прибуття в Україну, або інша повнолітня особа, яка до прибуття в Україну добровільно чи в силу звичаю країни походження взяла на себе відповідальність за виховання дитини.

Суб’єкти виявлення та/або організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах

Відповідно до Порядку забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2020 р. № 585, суб’єктами виявлення та/або організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, є: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення, інші заклади та установи, зокрема структурні підрозділи районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення), сільських, селищних рад з питань освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення, здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі тощо, служби у справах дітей, центри соціальних служб, фахівці із соціальної роботи або інші надавачі соціальних послуг, органи Національної поліції, територіальні органи ДСНС та підпорядковані підрозділи, спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової допомоги, регіональні та місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро правової допомоги, суди, органи прокуратури, уповноважені органи з питань пробації, інші загальні та спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі

ВСТУП

Воєнні злочини проти дітей мають не лише безпосередні, а й довготривалі на­слідки для їхнього фізичного та психічного здоров’я. Дослідження свідчать, що діти, які пережили збройний конфлікт, мають у 2–5 разів вищий ризик розвитку посттравма­тичного стресового розладу, тривожних розладів і депресії. Хронічна психотравма в дитячому віці також може призводити до змін структури мозку, зокрема впливати на мигдалеподібне тіло, гіпокамп і префронтальну кору.

Дії Російської Федерації щодо українських дітей є порушенням норм міжна­родного гуманітарного права та можуть кваліфікуватися як воєнні злочини та/або зло­чини проти людяності. Такі діяння не мають строків давності, не підлягають амністії, а винні особи підлягають невідворотній персональній кримінальній відповідальності. Ордер Міжнародного кримінального суду на арешт Володимира Путіна та Марії Льво-вої-Бєлової від 17 березня 2023 року став безпрецедентним сигналом для міжнарод-ної спільноти7.

Водночас ефективне розслідування цих злочинів потребує належного пово­дження з доказами. Суди вимагають підтвердження автентичності та цілісності циф­рових матеріалів, а будь-яке порушення ланцюга їх зберігання (chain of custody) може призвести до втрати їх доказового значення.

Особливо небезпечним є передчасне оприлюднення матеріалів, пов’язаних із діть­ми: воно може інформувати злочинців про перебіг розслідування, спричинити знищення доказів і призвести до повторної травматизації постраждалих. У задокументованих ви­падках поширення OSINT-матеріалів також призводило до відмови свідків від співпраці зі слідством, їх переховування або зміни показань через страх переслідування.

Додаткові ризики створює розголошення персональних даних або інформації про приватне життя дитини (адреса, документи, контакти, фінансові дані, фото чи об­ставини злочину), що може спричинити ретравматизацію, соціальну стигматизацію, за­грозу безпеці дитини та її родини, унеможливити надання свідчень у суді та порушити право дитини на збереження ідентичності.

З огляду на складність і чутливість цих процесів, документування злочинів проти дітей та забезпечення їхнього захисту не можуть здійснюватися ізольовано. Це потре­бує скоординованої міжвідомчої взаємодії та дотримання єдиних стандартів відповід­но до норм міжнародного права та законодавства України у сфері охорони дитинства.

Цей методичний посібник створений з метою надання рекомендацій фахів-цям та фахівчиням різних галузей, залучених до роботи з дітьми, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації проти України.

Цілями посібника є:

1. Забезпечення розуміння правових основ конфіденційності дитини у кримі­нальних провадженнях про воєнні злочини згідно з чинним законодавством України та міжнародними стандартами.
2. Надання практичних алгоритмів виявлення, фіксації та верифікації інформа­ції з відкритих джерел (OSINT) для цілей кримінального судочинства.

 

 

7       https://rchr.org.ua/publications/mks-vydav-ordery-na-aresht-volodymyra-putina-ta-mariyi-lvovoyi-byelovoyi

3. Запобігання типовим помилкам, що призводять до втрати доказів або пору­шення конфіденційності дитини.
4. Встановлення рамки ефективної міжвідомчої взаємодії між усіма суб’єктами, залученими до розслідування та документування.

Цільова аудиторія

Посібник розроблено для фахівців та фахівчинь – представників суб’єктів вияв­лення та/або організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життє­вих обставинах, зокрема:

• • Національної поліції та інших правоохоронних органів;
  • органів прокуратури (зокрема, Офісу Генерального прокурора);
  • органів опіки та соціального захисту;
  • закладів охорони здоров’я та судово-медичної експертизи;
  • психологічної та психотерапевтичної допомоги;
  • організацій, що займаються документуванням воєнних злочинів (організацій громадянського суспільства та міжнародних структур).

Як користуватися посібником

Посібник структуровано у два основні блоки, що містять розділи та підрозділи:

• • Блок I присвячено конфіденційності у справах щодо злочинів Російської Фе­дерації проти дітей;
  • Блок II – OSINT-методології та міжвідомчій взаємодії.

Розділи містять теоретичну частину, практичні рекомендації, реальні або типові приклади (із знеособленими даними), а також посилання на нормативно-правову базу та посилання на нормативні документи.

Основні принципи роботи з постраждалими дітьми повинні ґрунтуватись на чо­тирьох нерозривно пов’язаних принципах:

Найкращі інтереси дитини – в усіх рішеннях, що стосуються дитини, її найкращі інтереси є першочерговим завданням. Жодні докази не є важливішими за безпеку та добробут дитини.

Конфіденційність – персональні дані постраждалих дітей та дітей-свідків охоро-няються від несанкціонованого розголошення на всіх етапах провадження.

Мінімізація шкоди – будь-яка взаємодія з дитиною та будь-яке поводження з ма­теріалами про неї має здійснюватися таким чином, щоб мінімізувати додаткову шкоду дитині (ретравматизацію, ризики безпеки).

Допустимість доказів – усі дії з потенційними доказами мають здійснюватися відповідно до вимог процесуального законодавства України, що забезпечує їх визнан­ня судом.

Психологічна безпека – кожне рішення про взаємодію з дитиною, поводження з матеріалами про неї або координація між фахівцями та фахівчинями має прийматися з урахуванням психологічного стану дитини та потенційного психологічного впливу на неї не лише у коротко, а й у довгостроковій перспективі.

Важливо!

Цифровою інформацією (цифровими доказами), що може свідчити про причет-ність тієї чи іншої особи до вчиненого злочину, можуть бути відомості, отримані від різ­них пристроїв, які людина використовує у повсякденному житті, зокрема від: мобільно-го телефона, ноутбука, планшета, бортового комп’ютера автомобіля та навігатора тощо. Фотографії, документи, аудіо та відео файли, створені за допомогою зазначених електронних пристроїв, мають цифрову форму і можуть зберігатися як на машинних носіях інформації (жорстких дисках, флеш-пам’яті і т.п.), так і, використовуючи тран-спортні телекомунікаційні мережі, миттєво можуть бути передані в глобальну мережу Інтернет, або збережені в «хмарних» сховищах. Всі ці відомості – джерело процесуаль-

но значущих даних для кримінального провадження.

Неправильне поводження з цифровими матеріалами може назавжди знищити їхню доказову цінність. Дослідження Berkeley Protocol (2022) документує численні ви­падки, коли самі «рятувальники/ці» доказів знищували їх своїми діями.

Не дозволяється переглядати, завантажувати та поширювати потенційні докази до забезпечення їх належної фіксації.

Відповідальність для посадових осіб за невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов’язків у відношенні до охорони життя та здоров’я непо­внолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, може наставати за ст. 137 КК України «Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей» у поєднанні із загальними нормами про злочини проти життя та здоров’я особи.

БЛОК I КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ У СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДІТЕЙ:

ЮРИДИЧНИЙ ТА ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТИ

РОЗДІЛ 1. Кримінальні злочини проти дітей у контексті збройної агресії Російської Федерації проти України та їх вплив на психіку дитини

 

1. 1. Загальна характеристика

Відповідно до класифікації ООН щодо шести тяжких порушень стосовно дітей у збройних конфліктах8, ключовими категоріями є:

• • вбивства та каліцтва;
  • вербування та використання дітей у збройних формуваннях;
  • сексуальне насильство;
  • викрадення;
  • напади на школи та лікарні;
  • відмова у гуманітарному доступі.

Для цілей кримінального провадження в Україні щодо злочинів Російської Фе­дерації під час її повномасштабного вторгнення (у тому числі стосовно дітей) ці катего-рії конкретизуються у відповідних статтях Кримінального кодексу, розглянутих нижче.

 

Важливо!

Стаття 77 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій (1977)9 забороняє використання дітей у збройних конфліктах та зобов’язує забезпечити їм особливий захист.

Конвенція ООН про права дитини (1989)10, ратифікована Україною у 1991 р.,11 у ст. 38 закріплює зобов’язання держав поважати норми міжнародного гуманітарного права, які стосуються дітей. Римський статут МКС криміналізує злочини проти дітей у контексті збройного конфлікту як воєнні злочини та злочини проти людяності.

 

 

 

 

 

8       https://childrenandarmedconflict.un.org/ru/six-grave-violations

9       https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_199#Text

10  https://www.unicef.org/ukraine/uk/convention

11   https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/789-12#Text

Психологічний аспект:

Згідно з «Дослідницькими діагностичними критеріями» МКХ-10-CM (ВООЗ, 1992)12, гостра реакція на стрес (далі – ГРС) – тимчасовий розлад, що розвивається у людини без будь-яких інших проявів психічних розладів у відповідь на незвичайний фізичний або психічний стрес і зазвичай зникає через кілька годин, днів або тижнів; за МКХ-11 (ВООЗ, 2018), гостра реакція на стрес вважається нормальною реакцією на аномальні життєві обставини.

ПТСР визначається як відстрочена або затяжна реакція на стресогенну подію чи ситуацію винятково загрозливого або катастрофічного характеру, які можуть зумовити дистрес майже у будь-якої людини.

ГРС та ПТСР – стани психіки, які мають наступні базові симптоми:

• • повторне переживання травматичної події в теперішньому часі, коли подія не просто згадується, а переживається як така, що відбувається знову тут і зараз;
  • свідоме уникнення нагадувань, які можуть призвести до повторного пережи­вання травматичної події (подій);
  • стійке відчуття підвищеної поточної загрози, наприклад, про що свідчить підви-щена пильність або посилена реакція здригання на такі подразники, як несподівані звуки.

 

Гостра реакція на стрес – транзиторний стан, що розвивається у від­повідь на виключний стресор, що включає серйозну загрозу безпеці або фізичній цілісності особи або близьких (наприклад, бойові дії, злочинний напад, природна катастрофа). Симптоми вважаються в межах нормативного діапазону реакцій з огляду на надзвичайну тяжкість стресора та зазвичай минають самостійно протягом кількох годин (до 3-х діб).

Гострий стресовий розлад (ГСР) – діагностична категорія DSM-5, що описує клінічно значущі симптоми, які виникають від 3 діб до одного міся­ця після впливу травматичної події (фактична або загроза смерті, серйозне поранення, сексуальне насильство). Включає симптоми: інтрузії, негативний настрій, дисоціація, уникнення, збудженість. Спричиняє значне порушення функціонування людини.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – розлад, що може роз­винутися після впливу події надзвичайно загрозливого або жахливого ха­рактеру. Характеризується трьома кластерами симптомів:

1. повторне переживання травматичної події у формі яскравих нав`язливих спогадів, флешбеків або кошмарів;
2. уникання думок, спогадів, людей, місць або ситуацій, що нагадують про травму;
3. стійке відчуття поточної загрози, що виявляється у гіперпильності або посиленій реакції переляку.

Симптоми мають тривати щонайменше кілька тижнів та спричиняти значне функціональне порушення.

 

 

 

12  «Дослідницькі діагностичні критерії» (ДДК) МКХ-10 (англ. Diagnostic Criteria for Research) – це спеціалізована версія класифікатора ВООЗ 1992 року, створена для стандартизації наукових досліджень. Вони відрізняються від клінічних настанов вищою жорсткістю, вимагаючи точної кількості симптомів та тривалості для постановки діагнозу: https://www.autism-mmc.com.ua/types-and-causes-of-autism/diagnostic-criteria-for-asd-on-dsm-iv-and-icd-10/.

Комплексний ПТСР (кПТСР) – розлад, що може розвинутися після впливу тривалих або повторюваних подій надзвичайно загрозливого або жахливого характеру, з яких важко або неможливо вийти (наприклад, ка­тування, геноцид, сексуальна експлуатація, тривале домашнє насильство, повторюване сексуальне або фізичне насильство в дитинстві). Виконуються всі діагностичні критерії ПТСР. Додатково характеризується стійкими та ви-раженими: порушеннями регуляції афекту; переконаннями про себе як применшену або нікчемну особу, що супроводжуються почуттями сорому, провини або невдачі; труднощами у підтриманні стосунків і відчутті близькості з іншими. Спричиняє значне функціональне порушення.

 

Основна відмінність між ГРС і ПТСР в МКХ-10-CM, DSM-V та МКХ-11 – це трива-лість часового проміжку, що минув з моменту травматичної події. (Уніфікований клініч-ний протокол первинної та спеціалізованої медичної допомоги (УКПМД) «Гостра реак­ція на стрес. Посттравматичний стресовий розлад. Порушення адаптації»).13

 

Важливо!

Взаємодія з дитиною-свідком чи постраждалою дитиною в перші 48 годин має проводитись виключно в рамках надання дитині першої психологічної та подальшої медичної допомоги.

Оскільки психологічний стан дитини найбільш нестабільний через гостру реак­цію на стрес, некваліфіковані розпитування можуть одночасно зруйнувати доказову базу та поглибити травму.

 

 

1. 2. Класифікація злочинів, особливості їх документування та розслідування
      1. Воєнні злочини: загибель та поранення дітей

Кримінально-правовою основою розслідування воєнних злочинів Російської Федерації в Україні є ст. 438 «Воєнні злочини» (в частині незаконного переміщення або депортації дитини, невиправданої затримки репатріації дитини, вербування або використання дитини для участі у збройному конфлікті, воєнних (бойових) діях), ст. 442

«Геноцид», ст. 149 Кримінального Кодексу України «Торгівля людьми або інша неза-конна угода щодо людини» та ст. 442-1 «Злочини проти людяності» Кримінального кодексу (далі – КК) України14.

 

 

 

 

13 https://moz.gov.ua/storage/uploads/ec4ae01d-d0d3-4c0a-bf92-3cefbef633be/dn_1265_1907 2024_dod.pdf

14  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text

Напади на цивільні об’єкти – школи, лікарні, дитячі садки, дитячі будинки, місця масового перебування дітей – є явним порушенням ст. 52 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій15 та ст. 8(2)(b)(ii) Римського статуту Міжнародного кримінально­го суду (далі – МКС)16.

Особливостями документування цих злочинів є:

• • необхідність встановлення факту цивільного статусу об’єкту на момент атаки;
  • доведення знання або умислу щодо цивільного характеру цілі нападу;
  • документування постраждалих серед дітей, отримання медичних висновків;
  • супутнє збирання OSINT-доказів (супутникові знімки, відео з місця події, публікації у соцмережах, офіційні заяви).

Приклад У документованому випадку обстрілу школи в Харківській області (2022) критичними для доказування стали: (1) архівні знімки Google Maps, що підтверджують цивільний характер об’єкту; (2) відеозаписи очевидців у Telegram-каналах, зафіксовані з метаданими; (3) звіт ОБСЄ з геолокацією позицій, звідки велося вогонь; (4) свідчення вчителів та дітей, отримані з дотриманням принципу мінімальних інтерв’ю.

 

Неналежне поводження з цифровими матеріалами у перші 48 годин могло б зни­щити доказову цінність відеозаписів.

 

1. 1. 2. Злочини проти свободи: викрадення та незаконне позбавлення волі

Викрадення українських дітей Російською Федерацією відбувається у кількох формах: захоплення під час фільтраційних процедур; відокремлення від батьків або опікунів/ок; «евакуація» без згоди батьків або правових представників/ць; утримання у фільтраційних таборах або на окупованих територіях.

Це відбувається з метою зміни усвідомлення дітьми власної національної іден­тичності та приналежності, а мілітаризація освіти й дозвілля спрямована на подальше ви­користання зміни національної свідомості дітей для перетворення їх не тільки на пред­ставників іншої національної групи, але й на одиниці збройних сил держави-агресора, заохочення до фізичного знищення представників їхньої власної національної групи.

 

1. 1. 3. Депортація та примусове переміщення дітей

Кримінально-правова основа: ст. 438 КК України, ст. 8(2)(a)(vii) Римського статуту МКС, ст. 49 Женевської конвенції IV17.

Депортація дітей є одним із найбільш задокументованих злочинів повномасш­табного вторгнення. Вона здійснювалася у декількох формах, зокрема: примусова

«евакуація» з окупованих територій та зон бойових дій; вивезення дітей-сиріт та ді­тей, позбавлених батьківського піклування, з інституційних закладів; організація так

 

 

15  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_199#Text

16  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text

17  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_154#Text

званих «оздоровчих таборів» або «канікул», що фактично перетворилися на механізм тривалого або постійного утримання; передача дітей до прийомних сімей або установ на території Росії та Білорусі.

Ключовими джерелами OSINT для документування цих злочинів є:

• • публічні заяви вищого політичного керівництва, зокрема щодо програм «за-хисту» дітей;
  • публікації у соціальних мережах осіб, які приймають або опікуються депорто-ваними дітьми;
  • офіційні та неофіційні сайти служб усиновлення;
  • матеріали російських засобів масової інформації; а також реєстри дітей, що ведуться такими організаціями, як TRACE Ukraine та Міжнародний комітет Червоного Хреста.

 

1. 1. 4. Торгівля дітьми, незаконне усиновлення та інші форми експлуатації

Одними з основних форм експлуатації дітей, які постраждали від торгівлі людь­ми, що використовує Російська Федерація, є:

• • усі форми сексуальної експлуатації;
  • використання в порнобізнесі;
  • незаконне усиновлення (удочеріння);
  • використання у збройних конфліктах та інші форми торгівлі дітьми.

Практики викрадення і незаконної передачі українських дітей та їх викори­стання (зокрема в зазначених злочинах) набули системного характеру й охоплюють широкий спектр дій, спрямованих, зокрема, на зміну їхнього правового та особистого статусу, зокрема, зміну особистих даних дітей, присвоєння їм нових імен та прізвищ, набуття ними російського громадянства, а також передачу до прийомних сімей без дотримання норм міжнародного права.

Документування цих злочинів є особливо складним через: зміну ідентифікацій-них даних дитини; відсутність доступу до інформації на окупованих територіях; складність встановлення первинного статусу дитини (зокрема, наявності батьків та родинних зв’язків). Надзвичайно важливою є співпраця з базами даних з пошуку дітей, зокрема з платформою «Дитина врятована», а також із реєстрами Червоного Хреста та Міжна-родної служби розшуку, оскільки ці ресурси акумулюють і верифікують дані про зни­клих, депортованих або евакуйованих осіб, особливо в умовах війни. Така співпраця

дозволяє:

• • Уникнути хаосу: Централізований обмін інформацією запобігає дублюванню зусиль різними волонтерськими чи державними групами та мінімізує ризик поширен­ня фейків.
  • Швидкий пошук збігів: Автоматизовані системи та професійні пошукові ал-горитми здатні швидко зіставити дані (фотографії, обставини зникнення, прикмети) з різних джерел.
  • Захист прав дітей: База «Дитина врятована» координує зусилля державних органів для розшуку дітей та документування злочинів, пов’язаних із їх депортацією.
  • Міжнародний масштаб: Міжнародна служба пошуку та Червоний Хрест мають розгалужену мережу за межами України, що критично важливо для пошуку людей, яких примусово вивезли за кордон.

1. 1. 5. Сексуальне насильство стосовно дітей, пов’язане із збройною агресією Російської Федерації проти України

Важливо!

Відповідно до ЗУ «Про правовий і соціальний захист осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації про­ти України, та надання їм невідкладних проміжних репарацій»18 сексуальне насиль­ство, пов’язане із збройною агресією Російської Федерації проти України,– сексуальне насильство, скоєне проти будь-якої особи у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України починаючи з 20 лютого 2014 року, включаючи зґвалтуван­ня, примусову вагітність, примусову стерилізацію, примусовий аборт, примушування до зайняття проституцією, сексуальну експлуатацію, примушування до статевого акту з третьою особою, примушування до споглядання статевого акту, сексуальне рабство, торгівлю людьми з метою сексуальної експлуатації, примусове обрізання, примусову кастрацію, каліцтво або вчинення насильницьких дій над статевими органами, приму­сове оголення сексуального характеру, будь-яку іншу форму сексуального насильства, а також погрози та спроби його вчинення.

 

Кримінально-правова основа: сексуальне насильство щодо дітей охоплюється поняттям «порушення законів і звичаїв війни» і може бути кваліфіковано за ст. 438 КК України з обов’язковим урахуванням положень міжнародного гуманітарного права, у т.ч. ст. 8(2)(b)(xxii) та ст. 7(1)(g) Римського статуту МКС.

 

Важливо!

В умовах війни поширені різні форми сексуального насильства і вони не обме-жуються тільки згвалтуванням.

Так, у Міжнародному протоколі19 зазначаються наступні найпоширеніші форми сексуального насильства, перелік яких не є вичерпним: зґвалтування, зокрема вагі-нальне та анальне проникнення частиною тіла або об’єктом, або оральне проникнен­ня статевим органом як порушника, так і жертви; погрози та спроби будь-якої форми зґвалтування або погрози та спроби інших сексуальних нападів; каліцтво жіночих ге­ніталій, зокрема каліцтво піхви, статевих губ, клітора, каліцтво грудей та сосків, каліцтво або відсікання чоловічих геніталій, або інші типи насильства проти статевих органів; сексуальне рабство, зокрема шлюбне рабство або позашлюбне співжиття; сексуальне катування, зокрема ураження геніталій електричним струмом або стискання сосків, або примус дивитися на сексуальну наругу над партнером чи дитиною; примусова прости-туція; примусова вагітність; примусова стерилізація та примусовий аборт; примусове оголенння тощо.

 

Ключовими викликами у роботі зі справами сексуального насильства, пов’яза-ного зі збройною агресією Російської Федерації проти України (далі – СНПК) стосовно дітей, є:

• • мінімізація кількості інтерв’ю та допитів – стандарт одного інтерв’ю;

 

 

18  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4067-20#Text

19-  https://nmc-vfpo.gov.ua/wp-content/uploads/2022/05/mizhnarodnyj-protokol-iz-dokumentuvann-ya-ta-rozsliduvannya-seksualnogo-nasylstva-v-konflikti-2017_compressed.pdf

• • психологічний супровід (з урахуванням вибору дитиною статі психолога) на всіх етапах взаємодії з дитиною;
  • стандарти медичного огляду та документування, розроблені ВООЗ;
  • абсолютна конфіденційність – розголошення ідентифікуючих даних може знищити справу.

 

Важливо!

Публікація або поширення будь-якої інформації, що може ідентифікувати ди­тину, яка постраждала від сексуального насильства, є кримінальним злочином за ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» та може призвести до закриття кри­мінального провадження через неможливість отримати свідчення від дитини.

 

1. 1. 6. Використання дітей у пропаганді та інформаційна експлуатація

Кримінально-правова основа: ст. 438, 149 КК України; ст. 8(2)(b)(xxvi) Римсько­го статуту (вербування та використання дітей у збройних силах). Використання дітей у пропаганді передбачає їх зйомку у відеоматеріалах, що виправдовують окупацію; залучення до «урочистих» заходів з нагоди нагородження та вшанування військових; примус до публічних заяв або «листів» на підтримку окупаційної влади.

Важливо: самі відеозаписи або публікації з дитиною, що використовуються у пропаганді, є потенційними доказами злочину, однак їх поширення для «викриття» за­боронено – це призведе до повторної травматизації дитини та може позбавити мате­ріали доказової сили.

 

 

1. 3. Психологічні аспекти роботи з інформацією про дітей та з дітьми
      1. При викраденні дитини таабо незаконному позбавленні волі

Розлука дитини з близьким дорослим в умовах загрози є одним з найтяжчих психологічних переживань. Діти до 5 років особливо вразливі через несформовані когнітивні механізми для осмислення ситуації.

Діти, які пройшли через фільтраційні процедури, часто демонструють: крайнє мовчання та інгібіцію («завмирання»), гіперпильність і орієнтаційні реакції на нові сти-мули, регресивну поведінку (нетримання сечі, смоктання пальця у дітей старшого віку), дисоціативні епізоди, як захисну реакцію нервової системи.

Для фахівця та фахівчині, які проводять опитування: дитина може демонструва­ти підвищену конформність у відповідях, прагнення відповідати думкам і очікуванням дорослих, що може бути наслідком пережитого досвіду та адаптивною реакцією на пе­режитий стрес і втрату почуття безпеки. Під час опитування важливо використовувати відкриті запитання, уникати тиску та надавати дитині достатньо часу для відповіді.

1. 1. 2. При депортації та примусовому переміщенні дітей

Примусова зміна мови, імені, культурного середовища та громадянства завдає прямого удару по формуванню національної ідентичності.

Діти, переміщені на ворожій території, можуть демонструвати зовнішню адап-тацію та навіть позитивне ставлення до нових фігур дорослих, що може бути проявом адаптаційного механізму виживання. При поверненні в Україну вони можуть відчувати провину, плутанину лояльності та труднощі реінтеграції.

Для фахівця та фахівчині, які проводять опитування: Під час документування заяв необхідно залучати психолога/гиню, який/яка здійснює оцінку контексту для ди-ференціації вимушеної адаптації від справжніх переконань.

 

1. 1. 3. При використанні у пропаганді

Примусове залучення дітей до пропагандистської діяльності є формою психоло­гічного насильства, яке спрямоване на переформатування системи цінностей, почуття ідентичності та групової приналежності дитини.

Для фахівця та фахівчині, які проводять опитування: Під час документування слід пам’ятати, що дитина може відчувати одночасно сором за участь, страх перед на-слідками розповіді та плутанину, якщо внаслідок дисоціації не пам’ятає деталей подій. Це ускладнює процес відновлення і вимагає спеціалізованої психологічної підтримки.

 

1. 1. 4. При СНПК

СНПК є одним із найбільш травматизуючих злочинів і одним із найскладніших для документування. Ключовою вимогою в опитуванні дітей є стандарт одного інтерв’ю, оскільки повторне відтворення травматичних спогадів може зміцнювати ПТСР-реак­цію. Психолог/психологиня мають бути присутніми на всіх етапах взаємодії з дитиною. Для фахівця та фахівчині, які проводять опитування: Під час опитування дітей,

які пережили сексуальне насильство, особливого значення набуває створення психо­логічно безпечного середовища.

Водночас визначальним критерієм має залишатися індивідуальне відчуття без­пеки самої дитини. Також важливо пам’ятати, що зовнішньо спокійна поведінка, відсут­ність плачу або емоційно стримана розповідь не виключають важких психологічних наслідків пережитого насильства.

 

Важливо!

Необхідно враховувати побажання дитини щодо статі особи, яка буде проводи­ти її опитування або здійснювати психологічний супровід.

А при опитуванні слід звертати увагу на поведінку дитини, що також може бути підтвердженням:

• • у дітей до 5 років: нетипові знання про секс, страх або сором тіла;
  • у 5–9 років: уникнення дотиків, регресивна поведінка, агресія до однолітків протилежної статі;

• • у 9–13 років: ізоляція, акцент на сексуальному змісті, сексуалізована поведін­ка щодо інших;
  • у 13–18 років: деструктивна поведінка, відмова від будь-яких розмов про стосунки.

 

1. 1. 5. При торгівлі дітьми та інших формах експлуатації

Дитина, яка постраждала від торгівлі людьми або інших форм експлуатації (у тому числі її незаконної передачі) може демонструвати лояльність до особи, яка здійснювала контроль або експлуатацію, виправдовувати її дії чи заперечувати факт завданої шкоди. Такі реакції можуть бути наслідком травматичної прив’язаності, страху, залежності або тривалого психологічного впливу.

Для фахівця та фахівчині, які проводять опитування: Під час опитування важ­ливо уникати звинувачуваних формулювань та не інтерпретувати такі висловлювання як небажання співпрацювати. Необхідно пам’ятати, що відсутність у дитини усвідом­лення себе як постраждалої особи не виключає факту експлуатації.

РОЗДІЛ 2. Конфіденційність інформації про дітей

 

1. 1. Принцип найкращих інтересів дитини

Принцип найкращих інтересів дитини (best interests of the child), закріплений у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини 1989 р. та ст. 7 Закону України «Про охорону ди-тинства»20 2001 р., є наріжним каменем усіх рішень, що стосуються дитини. У контексті кримінальних проваджень про воєнні злочини він означає:

• • пріоритет безпеки та психологічного благополуччя дитини перед потребами слідства;
  • обов’язковість індивідуальної оцінки ризиків для кожної конкретної дитини;
  • необхідність залучення фахівців з психологічної підтримки;
  • право дитини бути почутою у всіх рішеннях, що її стосуються (відповідно до рівня розвитку).

Цей принцип не означає, що збір доказів неможливий або що дитина не може брати участь у провадженні – він означає, що такий збір та участь мають бути організо-вані таким чином, щоб мінімізувати шкоду для дитини.

 

1. 2. Чутливі персональні дані дитини

Відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» (2010)21, персо-нальними даними є будь-яка інформація, що стосується фізичної особи та дозволяє її ідентифікувати. До чутливих персональних даних, що потребують посиленого захисту, належать:

 

Категорія даних	Приклади	Рівень захисту
Ідентифікаційні дані	Ім’я, прізвище, дата та місце народ­ження, номери документів	Суворо обмежений доступ
Дані про стан здоров’я	Медичні висновки, результати обсте-жень, опис травм	Максимально захище­ний
Дані про сексуальне на­сильство	Будь-яка інформація про факт, ха­рактер або обставини	Абсолютно конфіден-ційні
Фотографічні/відеомате-ріали	Фото та відео, що зображають дити­ну, особливо у стані травми	Суворо обмежений доступ
Відомості про місцезна­ходження	Адреса проживання/переховування дитини та її родини	Максимально захище­ний
Інформація про родинні зв’язки	Дані про батьків, братів/сестер, їхнє місцезнаходження	Суворо обмежений доступ
Покази (пояснення) ди­тини	Зміст показів (пояснень), аудіо/віде-озаписи допитів	Максимально захище­ний

 

 

20   https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2402-14#Text

21  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17#Text

1. 3. Ризики розголошення конфіденційної інформації

Наслідки несанкціонованого розголошення інформації про постраждалу дитину або дитину-свідка можуть бути невиправними.

 

1. 1. 1. Безпекові ризики

Якщо особи, причетні до злочину, дізнаються про місцезнаходження дитини, ха­рактер її показань або рівень поінформованості – дитина і її родина опиняються у без-посередній небезпеці. Це особливо актуально, коли кривдники все ще перебувають на волі або мають доступ до мереж впливу.

У справах щодо торгівлі дітьми необхідно також враховувати, що кривдники можуть зберігати психологічний вплив на дитину навіть після її фізичного звільнення. Побоювання помсти щодо себе або членів сім’ї часто впливають на готовність дитини співпрацювати зі слідством. Тому будь-які рішення щодо поширення інформації мають прийматися з урахуванням не лише фізичної, а й психологічної безпеки дитини.

 

1. 1. 2. Ретравматизація

 

Публічне обговорення обставин злочину – у ЗМІ, соціальних мережах або се­ред колег – може стати причиною ретравматизації дитини. Неконтрольоване повторне нагадування про травматичні події здатне актуалізувати травматичні спогади, поси­лювати симптоми посттравматичного стресу та ускладнювати процес психологічного відновлення.

Особливої обережності потребує поширення інформації стосовно дітей, які пе­режили сексуальне насильство, торгівлю людьми або інші форми експлуатації, оскільки такі дії можуть посилювати почуття сорому, провини та втрати відчуття безпеки.

 

1. 1. 3. Юридичні ризики для провадження

Розголошення таємниці слідства, інформації про учасників та учасниць прова­дження або матеріалів справи до судового розгляду може: призвести до визнання до­казів недопустимими (ст. 87 КПК України)22; унеможливити отримання нових показань від дитини; стати підставою для оскарження вироку захисником.

 

1. 4. Анонімізація та псевдонімізація

Анонімізація – це незворотне видалення або перетворення всіх ідентифікуючих елементів таким чином, що особа не може бути ідентифікована.

Псевдонімізація – заміна ідентифікуючих даних умовними позначеннями (кода­ми) при збереженні у захищеному місці ключа відповідності.

Практичні вимоги до анонімізації у документах та публічних матеріалах:

1. Замінити ім’я та прізвище на ініціали або умовне позначення (напр., «дитина Х», «Н.», «дитина, 10 р.»).

 

 

22  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text

2. Виключити або замаскувати географічні дані, що можуть ідентифікувати міс­це проживання або перебування.
3. Розмити або виключити фотографії, відео, а також будь-які фізичні ознаки, що дозволяють ідентифікувати особу.
4. Видалити або узагальнити дати та часові позначки, якщо вони є ідентифіку­ючими.
5. Перевірити текст на наявність прихованих ідентифікаторів (характерні дета-лі описів, згадки родичів тощо).

 

1. 5. Психологічний аспект конфіденційності

Конфіденційність у роботі з дітьми, які пережили або стали свідками воєнного злочину, має глибоке психологічне значення.

Як зазначено у дослідженнях UNICEF (2023)23 та Ради Європи (2021)24, відчуття контролю над власною життєвою історією є ключовим фактором відновлення після травми. Дослідження травматичного досвіду демонструють, що втрата контролю є цен-тральним ядром психотравми, а повторні порушення конфіденційності її посилюють.

 

1. 1. 1. Конфіденційність як фактор психологічної безпеки дитини

Для дитини розголошення інформації про неї означає:

• • • • втрату контролю над власним досвідом;
      • посилення почуття безпорадності;
      • втрату довіри до себе та оточуючого середовища.

 

1. 1. 2. Психологічне благополуччя дитини оцінюється за трьома рівнями
1. рівень безпеки – суб’єктивне відчуття дитиною фізичної та психологічної захищеності: відсутність симптомів гострого стресового розладу (ГСР), дисоціативних епізодів та суїцидального ризику;
2. рівень функціонування – збережена здатність дитини до вікового функціо­нування у ключових сферах: соціальна взаємодія, навчання та пізнавальна діяльність, гра (для молодших дітей), базова емоційна регуляція;
3. рівень резильєнтності та розвитку – здатність дитини до позитивної адапта­ції та вікового розвитку попри пережитий травматичний досвід; відсутність хронічного ПТСР, тривожних і депресивних розладів як необхідна, але недостатня умова – поряд із наявністю особистісних і соціальних ресурсів.

(Керівництво МПК з психічного здоров’я та психосоціальної підтримки в умовах надзвичайної ситуації. Міжвідомчий постійний комітет (МПК) (2007)25. Психічне здо-ров’я та психосоціальна підтримка в умовах надзвичайної ситуації. Женева: МПК)26.

 

 

23  https://www.unicef.org/ukraine/media/43321/file/The%20summary%20report%20of%20the%20Su

24 https://rm.coe.int/legal-analysis-ukr-web/1680a317f5

25     https://interagencystandingcommittee.org/sites/default/files/migrated/2017-05/iasc_mhpss_ guidelines_ukrainian_0.pdf

26     https://whocares-pss.info/wp-content/uploads/2025/01/IASC-2011-MHPSS-in-Emergency-Settings.-What-should-Protection-Programme-Managers-Know_in-ukr.pdf

• 1. 3. Психологічна шкода від порушення конфіденційності
• ризик повторної травматизації;
• формування токсичного сорому та почуття провини (особливо у випадках сек­суального насильства);
• вторинна віктимізація через реакції оточення;
• формування недовіри до дорослих та інституцій;
• ризик розвитку ПТСР, депресивних, тривожних, дисоціативних станів, соматич-них проявів.
  1. 4. OSINT як специфічний психологічний ризик

Використання відкритих джерел, навіть частково анонімізованих, створює уні-кальні ризики:

• «вічність травми»: цифрові матеріали не зникають і можуть повторно активу-вати травматичні спогади;
• втрата контролю над поширенням матеріалів;
• ідентифікація через непрямі ознаки (обличчя, голос, контекст тощо).

Для фахівця та фахівчині, які працюють з дітьми:

Поведінкові індикатори дистресу в залежності від вікових особливостей дитини:

1. дошкільний вік (0–5 років)

• регресія до більш ранніх форм поведінки (нетримання сечі, смоктання пальця);
• залежна поведінка, чіпляння за батьків, страх залишитись на самоті або спати в темряві тощо;
• втрата раніше набутих навичок;
• повторювана гра з елементами травматичної події.

2. молодший шкільний вік (6–11 років)

• порушення концентрації та успішності в навчанні;
• соматичні скарги без органічних причин (головний біль, біль у животі);
• непередбачувані емоції,
• «магічне мислення», почуття провини за те, що сталося.

3. підлітковий вік (12–17 років)

екстерналізуюча поведінка (правопорушення, булінг, вживання алкоголю та пси-хоактивних речовин);

• соціальна ізоляція та відсторонення;
• депресивні прояви, порушення образу тіла;
• суїцидальні думки та самоушкоджуюча поведінка.

РОЗДІЛ 3. Робота з інформацією у кримінальному провадженні

 

1. 1. Правові засади обмеження доступу до інформації

Кримінальне провадження в Україні регулюється насамперед Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК)27. Стосовно інформації про дітей ключовими є такі положення:

• Ст. 222 КПК України – таємниця досудового розслідування: відомості, отримані в ході досудового розслідування, розголошенню не підлягають без дозволу слідчого або прокурора.
• Ст. 27 КПК – закрите судове провадження: суд вправі прийняти рішення про закритий судовий розгляд, зокрема коли це необхідно для забезпечення захисту ма-лолітніх та неповнолітніх.
• Ст. 232 КПК – відеозаписи слідчих дій: допит дитини, яка є свідком або потер­пілим, рекомендується проводити із застосуванням відеозапису та в спеціально облад­наному приміщенні.
• Ст. 226 КПК – особливості допиту малолітнього або неповнолітнього: обов’яз-кова присутність педагога, психолога або законного представника.

 

1. 2. Доступ до інформації про дитину

Доступ до персональних даних дитини у рамках кримінального провадження повинен ґрунтуватися на принципі «необхідного знання»: кожна особа отримує лише ту інформацію, яка безпосередньо необхідна для виконання її функцій у провадженні:

 

Суб’єкт	Рівень доступу	Обмеження
Слідчі	Повний доступ до матеріа­лів справи	Нерозголошення третім особам; таєм­ниця слідства
Прокурори	Повний доступ, процесуаль­ний контроль	Нерозголошення без санкції суду
Психологи та пси-хологині у справі	Доступ до психологічного профілю та показань	суворе дотримання етичних стандар­тів роботи та вимог кримінального процесу щодо нерозголошення
Соціальні праців­ники та працівниці	Доступ до інформації, необ-хідної для захисту дитини	Суворе обмеження передачі; доку­ментування кожного запиту
Медичний персо-нал	Доступ до медичних даних дитини	Медична таємниця; передача лише за запитом слідства

 

 

 

 

27  https://whocares-pss.info/wp-content/uploads/2025/01/IASC-2011-MHPSS-in-Emergency-Set-tings.-What-should-Protection-Programme-Managers-Know_in-ukr.pdf

Захисники та за-хисниці дитини (адвокат та адво-катка)	Доступ до матеріалів, що стосуються інтересів дитини	Адвокатська таємниця
Судово-медичні експертки та екс-перти	Доступ до матеріалів, не­обхідних для проведення експертизи	Збереження отриманих матеріалів; повернення після завершення

У випадках торгівлі дітьми особливого захисту потребує інформація про місце перебування дитини, склад сім’ї, навчальний заклад, маршрути пересування та інші дані, які можуть бути використані для встановлення контакту з дитиною або здійснення повторного впливу на неї.

 

 

1. 3. Зберігання матеріалів про дітей

Усі матеріали кримінального провадження, що стосуються постраждалої дитини або дитини-свідка, мають зберігатися з дотриманням таких вимог:

• фізичні матеріали (паперові документи, фото, диски) – у сейфі або іншому за­хищеному сховищі з обмеженим доступом та журналом видачі;
• цифрові матеріали – на зашифрованих носіях або у захищених хмарних схо­вищах з двофакторною автентифікацією; ведення журналу доступу;
• аудіо/відеозаписи допитів – у захищених умовах; копії з відкритим доступом не допускаються;
• метадані цифрових доказів – зберігаються незмінюваними; будь-яка робота з файлами здійснюється лише з копіями;
• строки зберігання визначаються законодавством про архіви та кримінальне судочинство.

 

1. 4. Передача даних між органами

Передача інформації між органами, залученими до провадження, має відпові­дати таким вимогам:

• будь-яка передача інформації про дитину здійснюється на підставі письмово-го запиту або санкції слідчого/прокурора;
• кожна передача фіксується у журналі з зазначенням: хто, кому, коли, який обсяг і яким чином передав інформацію;
• електронна передача здійснюється лише через захищені канали; забороня-ється використання особистих месенджерів (Telegram, WhatsApp тощо) для передачі ідентифікуючих даних;
• міжнародна передача даних (до МКС, ЄСПЛ тощо) вимагає окремого правово­го обґрунтування та підпорядковується угодам про захист персональних даних.

3.5 Психологічний аспект

Робота з інформацією у кримінальному провадженні має враховувати не лише юридичні, але й психологічні наслідки для дитини як у коротко- та й у довгостроковій перспективі її розвитку та спиратися на принципи:

1. травмочутливого підходу для збору та документування даних

Будь-яка інформація про дитину повинна:

1. • не провокувати повторне переживання травми;
   • не використовуватись без необхідності;
   • не циркулювати поза контрольованим середовищем.
2. оцінки психологічних ризиків при передачі даних

Навіть формально законна передача даних може призвести до:

• • втрати довіри дитини до дорослого;
  • відмови співпрацювати зі слідством;
  • емоційної дестабілізації.

Особливо це стосується передачі відео допитів, описів насильства, фото/відео з місця події.

3. мінімальної експозиції

Рекомендується мінімізувати кількість осіб, які бачать матеріали; використову­вати узагальнені описи замість деталей; уникати повторного перегляду відео допиту без необхідності.

Під час передачі інформації між суб’єктами міжвідомчої взаємодії важливо мі­німізувати кількість випадків, коли дитина змушена повторно переказувати власну іс­торію. Багаторазове відтворення досвіду експлуатації є одним із чинників вторинної травматизації та може призводити до погіршення психологічного стану дитини.

РОЗДІЛ 4. Типові помилки, що порушують конфіденційність

 

1. 1. Публікація персональних даних у відкритих джерелах

Одна з найбільш поширених і руйнівних помилок – розміщення у відкритих ЗМІ, соціальних мережах або на веб сайтах організацій інформації, що ідентифікує постраждалу дитину або свідка. Це може відбуватися:

• • • через публікацію повних імен дітей у новинних репортажах про злочини;
    • через завантаження фотографій дітей без їхньої згоди або згоди батьків;
    • через необережні пости в особистих соціальних мережах фахівців, залучених до справи;
    • через «успішні» звіти організацій з реальними фотографіями дітей «до» і «піс-ля» надання допомоги.

Реальна ситуація (знеособлена) У 2022 р. одна з міжнародних НУО опублікувала фото постраждалої дитини – у своєму звіті для донорів. Фото містило розпізнавані риси обличчя та вказівку на населений пункт. Публікацію помітили родичі дитини в Росії,що призвело до тиску на сім’ю, яка залишилася на окупованій території. Слідчий, якому стало відомо про цей інцидент, констатував суттєві ускладнення у веденні справи через посилення страху очевидців перед ідентифікацією.

 

Психологічний аспект:

• • • втрата відчуття безпеки та контролю;
    • втрата довіри до оточуючого середовища;
    • страх публічного приниження;
    • вторинна стигматизація громадою та соціального відторгнення;
    • вплив на готовність свідчити.

Страх свідків перед ідентифікацією паралізує готовність давати показання, що створює ефект мовчання як психологічно обґрунтований захисний механізм.

 

1. 2. Використання фотографій та відеоматеріалів з дітьми

Фотографії та відео є одними з найбільш «впізнаваних» ідентифікаторів. Навіть якщо ім’я дитини не згадується, її обличчя, одяг або фізичні особливості можуть дозво­лити кривдникам або стороннім особам ідентифікувати її.

Категорично заборонено:

• • • публікувати фотографії постраждалих дітей без анонімізації обличчя та іден­тифікуючих деталей;
    • використовувати фото дітей у рекламних чи фандрейзингових матеріалах без окремої і поінформованої згоди;

• • • поширювати відеозаписи допитів або медичних оглядів навіть у межах відом-ства без спеціального дозволу.

Допустимо (при дотриманні певних умов):

• • • публікація анонімізованих (з розмитим обличчям та змінами голосу) матеріа­лів у рамках інформаційних кампаній;
    • використання фото та відео як доказів у закритому судовому засіданні;
    • передача матеріалів МКС або іншим міжнародним органам відповідно до встановлених протоколів.

Психологічний аспект:

Фото/відео з дітьми можуть мати особливий вплив на психічні процеси:

• • • запускати механізм повторного переживання травми,
    • формувати так звану травматичну ідентичність (порушувати самосприйняття,
    • формувати уявлення про себе, як жертву, через досвід травми).

У випадках торгівлі дітьми особливо небезпечним є використання зображень, які можуть дозволити ідентифікувати дитину або обставини її експлуатації. Для бага­тьох постраждалих втрата контролю над власним образом є складовою травматичного досвіду, тому повторне поширення таких матеріалів може сприйматися як продовжен-ня порушення особистих меж.

 

 

1. 3. Неконтрольований обмін інформацією

Практика показує, що витоки конфіденційної інформації часто відбуваються не через злочинний умисел, а через незнання або необережність:

• • • обговорення деталей справи в присутності неуповноважених осіб (наприклад, колег, що не ведуть цю справу);
    • використання незахищених каналів зв’язку для передачі чутливої інформації;
    • зберігання документів на незахищених персональних пристроях;
    • відсутність чіткого переліку осіб, уповноважених знати ті чи інші відомості.

 

Типова помилка	Можливий наслідок	Правильна дія
Публікація у Facebook імені постраждалої дитини	Ідентифікація кривдником; ретравматизація; ризик безпеці	Використання умовних позначень; узгодження з прокурором/кою
Пересилання фото дитини у WhatsApp між колегами	Витік у незахищений канал; поширення без контролю	Захищені корпоративні канали; шифрування; протокол передачі
Журналіст/ка отримує доступ до матеріалів справи	Публікація ідентифікуючих даних; руйнування доказів у справі	Заборона на розголошення; акредитація; закрите засідання
Медичний висновок передається без запиту	Порушення медичної таємниці; недопустимість доказу	Передача лише за письмовим запитом слідчого
Обговорення справи у відкритому груповому чаті	Витік до кривдника або його оточення	Закриті протоколи внутрішнього зв’язку

Психологічний аспект:

Неконтрольований обмін інформацією між відомствами може мати непрямий, але суттєвий вплив на дитину, що може призвести до:

• • • руйнування почуття безпечних меж;
    • зниження довіри до дорослого;
    • небажання співпрацювати з інституціями.

БЛОК II

OSINT ТА МІЖВІДОМЧА ВЗАЄМОДІЯ

Ефективна відповідь на злочини проти дітей під час збройної агресії Російської Федерації проти України потребує злагодженої міжвідомчої взаємодії, спільних про­токолів, єдиних стандартів захисту конфіденційності та взаємного розуміння ролей і обмежень кожного та кожної з учасників процесу. Кожен та кожна, хто контактує з дитиною, яка пережила вплив воєнного злочину, має бути ретельно підготовленими, адже неправильні дії, навіть з найкращими намірами, можуть негативно позначитись на її стані.

 

 

РОЗДІЛ 5. Роль OSINT у розслідуванні злочинів проти дітей

 

1. 1. Поняття та межі OSINT

OSINT (Open Source Intelligence – розвідка на основі відкритих джерел) – це систематичний збір, аналіз та синтез інформації, що є загальнодоступною або може бути отримана легальними методами без проникнення у захищені системи чи пору­шення законодавства.

У контексті розслідування воєнних злочинів OSINT охоплює:

• • • публікації та пости у соціальних мережах (Telegram, Facebook, VKontakte, Twitter/X, Instagram, TikTok);
    • відеохостинги (YouTube, Telegram-канали, LiveJournal, VKontakte відео);
    • новинні публікації та архіви ЗМІ;
    • урядові та офіційні вебсайти, державні реєстри;
    • супутникові знімки (Google Earth, Maxar, Planet Labs);
    • геолокаційні дані та карти (Google Maps, Yandex Maps, OpenStreetMap);
    • наукові та академічні бази даних;
    • форуми, блоги та інтернет-архіви (Wayback Machine).

Berkeley Protocol (2022) Berkeley Protocol on Digital Open Source Investigations, розробле­ний Університетом Каліфорнії (Берклі) та УВКПЛ ООН, є на сьогодні най­більш авторитетним міжнародним стандартом проведення OSINT-розслі­дувань для цілей правосуддя. Протокол містить методологічні вимоги до збору, верифікації та документування цифрових відкритих джерел. Він є обов’язковим орієнтиром для всіх, хто займається документуванням воєн­них злочинів.

 

1. 2. Джерела відкритої інформації, релевантні для злочинів проти дітей

 

Тип джерела	Що може містити	Обережності
Соціальні мере­жі (Facebook, VK, Telegram)	Повідомлення свідків, фото місць подій, визнання кривдників, оголошення про переміщення дітей	Верифікувати автентичність; збері­гати з метаданими; не поширювати
Відеохостинги (YouTube, Rutube)	Відео обстрілів, пропаган­дистські матеріали, відеоза­писи, «скріни», фото	Завантажувати за допомогою спе-ціальних інструментів з метадани­ми
Офіційні заяви та прес-конференції	Визнання посадових осіб щодо програм переміщення дітей	Архівувати у форматі, що підтвер­джує автентичність
Супутникові знімки	До/після атаки на школи/лі-карні; місця збору дітей	Використовувати платформи з ве-рифікацією (Maxar, Planet)
Сайти усиновлення та соцмереж. групи	Оголошення про «доступ-них» дітей; фото незаконно переміщених дітей	Зберігати негайно (сайти закрива-ються); не взаємодіяти
Новинні архіви (ЗМІ)	Репортажі, що підтверджу­ють факти та хронологію злочинів	Верифікувати джерело; зберігати оригінальну версію
Фільтраційні бази / реєстри	Відомості про проходження фільтрації, дати, місця	Отримувати через офіційні канали (ICRC, UNHCR)

 

1. 3. Коли OSINT є важливим

OSINT є особливо цінним у таких ситуаціях:

• • • відсутність фізичного доступу до місця злочину (окупована територія, активні бойові дії);
    • необхідність встановлення контексту та хронології подій у доповнення до свідчень;
    • підтвердження або спростування показань свідків та підозрюваних;
    • ідентифікація підозрюваних та встановлення їхньої причетності до конкрет­них подій;
    • встановлення місцезнаходження переміщених дітей через публікації у від­критих джерелах;
    • документування системних злочинів (наприклад, програм депортації), що не залишають фізичних слідів.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ стосовно злочинів проти дітей: При OSINT-пошуку інформації, пов’язаної з дітьми, слідчий або до­слідник може натрапити на матеріали, що мають ознаки дитячої порногра-фії або матеріалів сексуальної експлуатації. У такому випадку КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЕНО завантажувати такі матеріали або зберігати їх на власних пристроях. Необхідно негайно зафік­сувати URL та метадані без відкриття матеріалів і передати інформацію до спеціалізованого підрозділу.

 

РОЗДІЛ 6. Алгоритм використання OSINT

1. 1. Загальні принципи алгоритму

Використання OSINT у кримінальному провадженні має відповідати вимогам як ефективного розслідування, так і процесуального законодавства. Будь-яка інформація, зібрана з відкритих джерел, щоб стати допустимим доказом, повинна пройти повний цикл: від виявлення – через верифікацію – до процесуального оформлення. Пропуск будь-якого етапу може зробити доказ недопустимим або ненадійним.

 

 

1. 2. Етап 1: Пошук інформації

Підготовка до пошуку

Перед початком OSINT-пошуку необхідно:

• • • чітко визначити, яку конкретну інформацію ви шукаєте (факт, особу, місце, час);
    • ідентифікувати ймовірні платформи та типи джерел;
    • налаштувати робоче середовище: ізольований браузер (наприклад, Firefox з плагінами OSINT), VPN (для безпеки, а не для анонімності), спеціалізовані OSINT-ін­струменти;
    • встановити чіткі межі пошуку: що є в рамках завдання, а що – ні;
    • зробити запис у журналі розслідування: дату, мету, методи пошуку.

Інструменти пошуку:

• • • Google Dorks – розширений пошук Google зі спеціальними операторами.
    • TweetDeck / Twitter Advanced Search – для пошуку у соцмережах.
    • Maltego – графічний аналіз зв’язків між даними.
    • Shodan – пошук у пристроях, підключених до Інтернету.
    • IntelTechniques.com – набір безкоштовних OSINT-інструментів.
    • Wayback Machine (archive.org) – архіви вебсторінок.
    • Bellingcat Online Investigation Toolkit – спеціалізовані інструменти для журна-лістів і слідчих.

 

1. 3. Етап 2: Первинна перевірка

Не всі знайдені матеріали є автентичними або релевантними. Первинна пере­вірка передбачає такі кроки:

1. Визначення типу та платформи контенту:
   • становлення платформи походження матеріалу;
   • класифікація типу контенту: пост, відео, документ тощо.
2. Попередня оцінка достовірності джерела:
   • перевірка облікового запису (верифікація, дата створення);
   • аналіз історії активності акаунта;
   • відповідність тематики профілю опублікованому контенту.
3. Перевірка часових даних:
   • аналіз дати та часу публікації;
   • встановлення відповідності заявленому часу події.

4. Виявлення ознак маніпуляції:
   • перевірка метаданих на невідповідності;
   • аналіз ознак редагування або монтажу;
   • виявлення розбіжностей у візуальних деталях фото/відео.

 

1. 4. Етап 3: Верифікація

Верифікація – процес підтвердження автентичності матеріалу через незалежні методи (геолокація, хронологія, перехресні джерела)

 

Верифікація є серцем OSINT-методології. Матеріал вважається верифікованим, якщо підтверджені принаймні два незалежних критерії:

1. Геолокація – встановлення точного місця зйомки шляхом зіставлення візу­альних орієнтирів із картографічними даними.

Орієнтири для аналізу: будівлі, рельєф, дорожні знаки, рослинність. Інструменти: Google Earth Pro, SunCalc (визначення положення сонця/тіні),

GeoGuessr для практики, Yandex Maps для об’єктів на окупованій території.

2. Хронологія (датування) – визначення або підтвердження часу зйомки на ос­нові сукупності ознак.

Методи: аналіз EXIF-метаданих файлу; сезонний стан рослинності; положення сонця та довжина тіней (SunCalc); погодні умови на дату події; зіставлення з новинни-ми повідомленнями та публікаціями.

EXIF – Exchangeable Image File Format – стандарт зберігання метаданих у файлах зображень. Метадані – технічна інформація про файл (дата/час створення, GPS, автор, пристрій), автоматично записана у файл.

 

Перехресна верифікація – підтвердження одного й того самого факту через не­залежні джерела.

Джерела перевірки: інші фото або відео того самого місця з різних ракурсів; свідчення очевидців; офіційні звіти; дані OSINT-організацій (Bellingcat, Molfar, группа

«Схема» тощо).

Приклад верифікації Відео обстрілу дитячого будинку, виявлене у Telegram-каналі. Крок 1: Геолокація – зіставлення видимих будівель з Google Maps підтверджує адресу. Крок 2: Хронологія – аналіз тіней через SunCalc вказує на ранковий час; перевірка за WeatherSpark підтверджує умови освітлення. Крок 3: Перехресна верифікація – аналогічне відео знайдено у двох інших Telegram-каналах з різних кутів. Висновок: геолокація та хронологія підтверджені двома незалежни­ми методами кожна.

 

1. 5. Етап 4: Фіксація доказів

Фіксація є критичним етапом, що перетворює знайдений матеріал на потенцій-ний доказ.

Ключові вимоги:

1. Зберегти оригінальний файл без жодних модифікацій; усі подальші дії – лише з копіями.
2. Зафіксувати URL та метадані за допомогою спеціалізованих інструментів (hunch.ly, Wayback Machine, Archive.is).
3. Обчислити та зафіксувати хеш-суму файлу (MD5, SHA-256) для підтвердження незмінності.

Хеш-сума (Hash) – унікальний цифровий «відбиток» файлу, що дозволяє підтвердити його незмінність. Будь-яка зміна файлу змінює хеш-суму.

 

4. Зробити повний скріншот сторінки з датою, URL та часом зйомки скріншоту.
5. Записати ланцюг доступу/зберігання доказів: хто, коли і за яких обставин ви­явив та зафіксував матеріал.

 

1. 6. Етап 5: Процесуальне оформлення

Щоб OSINT-матеріал став допустимим доказом у кримінальному провадженні, він має бути оформлений відповідно до вимог КПК України:

1. Протокол огляду веб-сторінки або електронного доказу (ст. 99 КПК) – склада­ється слідчим і є основним процесуальним документом.
2. Ухвала слідчого судді (у разі необхідності – ст. 162 КПК) – для отримання ін­формації від провайдерів або платформ.
3. Залучення спеціаліста або призначення комп’ютерно-технічної експертизи – для складних технічних питань автентичності цифрових доказів.
4. Долучення матеріалів до справи у вигляді речових доказів або документів (ст. 357 КПК).

РОЗДІЛ 7. Використання OSINT

для доказування окремих видів злочинів

 

1. 1. Зведена таблиця OSINT-доказів за видами злочинів

 

Вид злочину	Норма КК / МП	OSINT-докази	Методи фіксації для суду	Ключові ризики
Обстріли ци-вільних об’єк-тів (школи, лікарні)	Ст. 438 КК; ст. 8(2)(b) (ii) Рим­ського ста­туту	Відео обстрілів, фото місця до/після, пости у соцмережах, офіційні за­яви, супутникові знімки	Збереження ори­гінального файлу; хеш-сума; скрін­шот URL; прото­кол огляду елек­тронного доказу	Маніпульо-вані відео; неправиль-на геолока­ція; втрата метаданих
Депортація дітей	Ст. 438 КК; ст. 49 ЖК- IV; ст. 8(2) (a)(vii) РС	Пости посадових осіб з визнанням, фото переве-зення дітей, оголошення про «усиновлення», віде-озвіти з таборів	Архівування сто­рінки через, при-міром, Wayback Machine; скріншот з URL; копія відео з метаданими	Видалення оригіналів; зміна опи-су; закриття сторінок
Викрадення дітей	Ст. 146-147 КК; ст. 438 КК	Відео затримання/ блокпостів, повідомлен­ня свідків у соцмережах, дані фільтраційних про­цедур	Протокол огляду сторінки; збе­реження відео; геолокація місця зйомки	Анонімність свідків; не­безпека для джерел
Торгівля діть­ми та інші форми есплу-атації	Ст. 149, 169 КК; Гаазька конвенція (1993)	Повідомлення свідків, фото, відео, оголошення на сайтах усиновлення, публікації прийомних сімей з фото, дані дер-жреєстрів РФ та інша інформація	Негайне архіву­вання; скріншоти з URL; метадані фото (EXIF)	Швидке видалення сторінок; зміна осо­бистих да­них дітей
Сексуальне насильство СНПК	Ст. 438 КК; ст. 8(2)(b) (xxii) РС	Повідомлення свідків, документи медичних організацій, аналіз пере-міщень підозрюваних	Суворий прото­кол; залучення спеціаліста; жод­них публікацій	АБСОЛЮТ- НА конфі­денційність; ніяких пу- блікацій
Використання дітей у пропа­ганді	Ст. 438 КК; ст. 8(2)(b) (xxvi) РС	Пропагандистські відео, публікації держ ЗМІ, свідчення дітей під при-мусом	Архівування з ме­таданими; НЕ ПО-ШИРЮВАТИ самі відео	Повторна травмати-зація; іден­тифікація дітей